Душею з Ніною, тілом – із Галиною. Різдвяна історія, яку треба читати будь-якої пори року - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.63 € 33.50
Душею з Ніною, тілом –  із Галиною. Різдвяна історія, яку треба читати будь-якої пори року

Лиш на одне він не зважився – розлучитися зі своєю Ніночкою.

Фото із сайту serenityhospicenj.com.

Душею з Ніною, тілом – із Галиною. Різдвяна історія, яку треба читати будь-якої пори року

… Галина все поглядала у вікно. Стіл давно накритий, а його і досі немає. Святвечір. Вже й зоря зійшла. Кілька разів підходив син, заспокоював, просив, аби мама хоч цього року не плакала, але вона не могла. Чому? Чому він щороку повторює одне і те ж? За двадцять літ, прожитих із ним, повинна ніби й звикнути вже, але ж ні. Щоразу болить оце одвічне «Чому?»

Він повернувся о дев’ятій. Змерз, але був щасливий. Розцілував сина і невістку, ніжно пригорнув дружину.

Ніби і не сталось нічого. Помолившись, сіли до столу. Запашну кутю, їсть з апетитом – здається, що й голодний, та всі ж знають, що ні, але кожен воліє мовчати. Навіть Галина, ковтаючи образу, усміхається.

Так завше зі Степаном. З першого дня вона для нього на другому місці. Кожнісіньке свято він спочатку із тією, іншою, а вже потім повертається до своєї Галини. Хоч як боролась вона з тим, хоч як просила-молила – все залишається незмінним уже двадцять років поспіль.

А Степан ледь ранку дочекався. Сьогодні ж Різдво! У нього вже все готово. Тихцем узяв свого заплічника і висковзнув з квартири. Знає, що Галина знову плакатиме, а син проситиме не ображати маму, але ось це – святе для нього. Він скільки житиме – не зрадить.

З самого першого дня вона для нього на другому місці. Кожнісіньке свято він спочатку із тією, іншою, а вже потім повертається до своєї Галини.

Їхав на таксі через усе ще сонне місто. Перекладав нишком у велику хустку калача, цукерки і фрукти. Вони завше так робили з нею, ось і зараз.

Нарешті доїхав. Тут не по-святковому тихо. Пройшов тихцем, аби нікого і нічого не потривожити. Ось і його Ніночка зустрічає. Усміхається при­вітно і трошки сумно.

– З Різдвом, кохана! – прошепотів обіймаючи. – А я тобі приніс святкового калача і вечерю.

Вона візьме, навіть не подякувавши. Постоїть трошки, похитуючись зі сторони в сторону, і знову піде до вікна, вже й забувши, що щось у руках тримає. Жіночка-доглядальниця усміхнеться, скаже, що у них все гаразд, і розповість, як пройшла ніч. Степан ще трохи посидить, поговорить із порожнечею, дивлячись на так само усміхнену дружину, і почне нехотя збиратись до іншого свого дому.

Читайте також у нас: Маленька дівчинка відрізала коси, щоб допомогти онкохворому хлопчику (Фото, відео)​.

Він кохає її над своє життя. Навіть тоді, коли спеціалісти сказали, що надії на її одужання немає, він усе ще вірив. Ніяк у голові не вкладалось, що зовні все така ж гарна і здорова жінка може перетворитись на отаку безмовну істоту.

Був відчай. Заливався так, що світу білого не бачив. Саме тоді у тумані й напівсвідомості і з’явилась у його житті Галина. Вона понесла після першої ж ночі. Степан ніколи б не облишив свою кохану Ніну, але його батьки і батьки Галини наполягли. Лиш на одне він не зважився – розлучитися зі своєю Ніночкою.

Уже двадцять років так і живе: душею з Ніною, тілом – із Галиною. Виріс і одружився син. Сивина вкрила скроні, а він усе їздить і їздить до дружини. Прокидаючись щоранку, мріє, аби поруч була кохана, але ні – тільки Галя.

Анна КОРОЛЬОВА.