Добре пам’ятаю сорокові, п’ятдесяті роки, коли Луківська, тоді районна, лікарня славилася на всю Волинь. В ній працювали у той час талановиті лікарі, яких після ліквідації Луківського району доля розкидала по всій Україні...
Добре пам’ятаю сорокові, п’ятдесяті роки, коли Луківська, тоді районна, лікарня славилася на всю Волинь. В ній працювали у той час талановиті лікарі, яких після ліквідації Луківського району доля розкидала по всій Україні.
Природжений хірург Генріх Бєляк ніколи не соромився, навіть у присутності пацієнтів чи лікарів, зазирнути у підручники з хірургії, хоча був дуже досвідченим і кваліфікованим. Потім він працював у Міністерстві охорони здоров’я України. Гінеколог Клавдія Алабаш по виїзді з Лукова довго була головним гінекологом облздороввідділу . Справжнім професіоналом був і її чоловік — дерматолог Семен Іванович. У цій лікарні лікували моїх батька і маму, трьох сестер. Після аварії на мотоциклі тут міцно поставили на ноги мого брата. Мабуть, ще тоді вирішили стати медиками дві мої сестри, які довго працювали на ниві охорони здоров’я. У Луківської лікарні славне і давнє минуле. В цьому році їй виповнюється, як свідчать дані Житомирського держархіву, 111 років. У списку благодійних товариств та установ Волинської губернії за 1895 рік значиться і Маціївська сільська лікарня Ковельського повіту. Збереглася пам’ятна дошка польською мовою, на якій зазначено, що з 1922 року Луківська лікарня існувала як земська. У роки Великої Вітчизняної війни цей медичний заклад використовувався як військовий госпіталь. У період гострої фінансової кризи в останні роки лікарня стала занепадати. Якщо раніше було 100 лікарняних ліжок, то нині — 10. І все ж навіть у таких умовах колектив намагається працювати з повною віддачею. Лікарня обслуговує селище міського типу Луків, сім сіл Любомльського, дев’ять — Старовижівського, дванадцять — Турійського районів. У 2005 році спеціалістами лікарні була надана медична допомога понад 23,5 тисячі хворих. “Швидкою допомогою” здійснено більше чотирьох тисяч виїздів. Оскільки лікарня розташована поблизу міжнародної автомобільної траси Київ—Варшава, то люди, які потрапляють у ДТП, отримують в ній першу медичну допомогу. Разом із виконуючим обов’язки головного лікаря лікарні Анатолієм Палашевським оглядаємо господарство лікарні. У п’яти одноповерхових споруд добротні цегляні стіни. І хоч персонал лікарні щорічно здійснює косметичний ремонт приміщень, необхідно провести капітальний: замінити перекриття; зробити часткову заміну вікон та дверей, підлоги; реконструювати системи водопостачання та водовідведення. А у місцевому бюджеті коштів на це немає. Необхідно також придбати сучасну діагностичну та лікувальну медичну апаратуру. Вкрай потрібно збільшити кількість лікарняних ліжок, щоб дати людям можливість лікуватися неподалік дому, а не за десятки кілометрів. Колектив лікарні, депутати селищної ради від імені мешканців селища Луків та навколишніх сіл звертались з проханнями допомогти лікувальному закладу у відповідні районні й обласні інстанції. Однак ніхто не реагує. Прикро, що через 110 років з часу її заснування ми змушені з сумом констатувати, що рівень медичної допомоги погіршується. А балачки про сімейну медицину становища не поліпшать. Володимир КОВАЛЬЧУК, колишній мешканець смт Луків.
