Полеглі Герої травня 2021 - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.27 € 30.61
Полеглі Герої травня 2021

Юрій Опришко - молодший сержант, головний сержант штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади.

Фото Цензор.НЕТ.

Полеглі Герої травня 2021

У цій статті наведено дані про бойові втрати Української армії на Сході за травень 2021 року. Тут можна знайти не тільки імена та прізвища, а й детальнішу інформацію про кожного загиблого Героя

Дмитро Іванович Товчигречка народився 28.02.1984 року у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Дмитро навчався у двох школах: №48 и №106, після 9 класів вступив до професійно-технічного училища №39, після закінчення якого тривалий час працював електрогазозварювальником у ТОВ «Кривбасремонт», пише Цензор.НЕТ.

21.01.2021 року він підписав із ЗСУ контракт, але так склалося, що перша його ротація у зону бойових дій виявилася останньою.

Старший солдат, механік-водій 3-го відділення 1-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 6 травня в районі населеного пункту Новотроїцьке Донецької області внаслідок численних осколкових поранень, що дістав під час гранатометного обстрілу позицій ЗСУ російськими військами.

Шість українців віддали свої життя на фронті війни з російськими агресорами. Вони з нами у нашій пам’яті.

Похований 10 травня на Алеї Слави кладовища «Північне» у Кривому Розі. У нього залишилися мати, дружина та двоє дітей.

Дмитро Товчигречка нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня (посмертно).

Сергій Олександрович Коробцов народився 02.07.1998 року у місті Коростень Житомирської області.

2013 року він закінчив НВК №12 у Коростені, його вчителі пригадували, що ще у шкільні роки він вирішив бути військовим, оскільки професія захищати свою Батьківщину була для нього на першому місці серед професій чоловіків.

Спочатку Сергія було призвано на строкову службу, й у червні минулого року він прибув до свого підрозділу, але вже 17.08.2020 підписав контракт. У свою першу та останню ротацію чоловік відслужив на передовій чотири місяці, а за місяць мав іти у відпустку.

Солдат, розвідник 3-го відділення 2-го взводу розвідувальної роти 58-ї окремої мотопіхотної бригади.

Загинув 6 травня в районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

Похований 9 травня у селі Ушомир Коростенського району. У нього залишилися мати, брат, сестра, дружина та син.

Юрій Леонідович Опришко (позивний Боня) народився 12.11.1978 року у селі Ялинці Кременчуцького району Полтавської області.

2015 року його було призвано у п’яту хвилю мобілізації, він прослужив до зими 2016-го, а востаннє підписав контракт з «Айдаром» у 2019 році. Чесний, ідейний та цілеспрямований, він свідомо пішов у бойовий підрозділ не заради грошей, а воювати із загарбниками та окупантами.

Молодший сержант, головний сержант штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади.

9 квітня цього року в районі села Старогнатівка Бойківського району Донецької області Юрія Леонідовича було важко поранено у голову. Його терміново доправили до шпиталю у Маріуполі, згодом перевезли до Львова, він переніс декілька складних операцій, але зусилля лікарів виявилися марними й 7 травня вранці він помер у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону.

Похований 10 травня у рідному селі. У нього залишилися мати, дружина та двоє дітей.

Віктор Анатолійович Городніченко народився 19.02.1996 року у селищі міського типу Ромодан Миргородського району Полтавської області.

2014 року закінчив Кременчуцький військовий ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради, того ж року був призваний за мобілізацією на службу до ЗСУ Миргородським РВК. Демобілізувавшись, він не надто довго перебував серед цивільного життя, й 16.08.2016 року підписав трирічний контракт із ВМС ЗСУ.

Спочатку Віктор Анатолійович проходив службу у лавах 503-го окремого батальйону морської піхоти, а після закінчення контракту у серпні 2019 року підписав новий та перейшов до іншого підрозділу, змінивши берет морпіха на берет десантника.

Старший солдат, старший навідник 2-го гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 3-ї десантно-штурмової роти 5-ї батальйонно-тактичної групи 81-ї окремої аеромобільної бригади.

28 квітня цього року близько 22.00 в районі селища Зайцеве Бахмутського району Донецької області він зазнав вкрай важкого кульового поранення, завданого російським снайпером. Спочатку його було евакуйовано до Бахмутської лікарні, а згодом – до військово-медичного клінічного центру Північного регіону у Харкові, де він помер 8 травня після численних операцій.

Похований 12 травня на Алеї Героїв у Миргороді. У нього залишилися мати, брат, дружина та донька.

Павло Сергійович Колесник народився 23.03.1982 року у селі Нове Чернігівської області.

Після закінчення Седнівської середньої загальноосвітньої школи вступив до Замглайського професійно-технічного училища механізації Ріпкинського району. 2000 року його було призвано на строкову, повернувшись зі служби Павло Сергійович влаштувався працювати трактористом до акціонерного товариства «Чернігівеліткартопля».

Коли в Україні розпочалася війна, його було призвано за мобілізацією у 2014 році. У вересні 2019 року чоловік підписав із ЗСУ контракт на один рік, а 18.09.2020 його продовжив на такий самий термін.

Сержант, старший водій 1-го відділення 3-го взводу 2-ї роти 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади.

Загинув 13 травня о 18.10 у Донецькій області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

Похований 16 травня у рідному селі. У нього залишилися дружина та донька.

Максим Миколайович Польовий народився 18.12.1984 року у селі Юхимівці Хмельницького району Хмельницької області.

2002 року він закінчив 11 класів середньої загальноосвітньої школи у селищі міського типу Наркевичі, а оскільки ще зі шкільних років мріяв про те, щоб присвятити своє життя армії, то після школи вступив до Військової академії у місті Одеса, де у 2006 році, закінчивши навчання, отримав звання лейтенанта.

З 2014 року цей офіцер брав участь у бойових діях на Сході держави: Дебальцеве, Луганський аеропорт, Побєда, Старогнатівка, Станиця Луганська. Поблизу останньої його було поранено під час артилерійського обстрілу позицій ЗСУ.

Майор, заступник командира 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Загинув 27 травня в районі селища міського типу Новотошківське Попаснянського Луганської області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

Похований 30 травня в Наркевичах. У нього залишилися батьки, брат, дружина (військовослужбовець ЗСУ) та двоє дітей.

Ян ОСОКА.

Читайте також: «Я його й досі шукаю...». Єдиний син волинянки не повернувся з війни