У моєму розумінні сімейний лікар за професійним рівнем має бути над всіма лікарями лікар. І такі лікарі в сільській місцевості, надто ж у відірваній від більших адміністративних центрів сільській глибинці, потрібні, як повітря...
У моєму розумінні сімейний лікар за професійним рівнем має бути над всіма лікарями лікар. І такі лікарі в сільській місцевості, надто ж у відірваній від більших адміністративних центрів сільській глибинці, потрібні, як повітря.
Тому я абсолютно підтримую думку про спеціалізовану підготовку сімейних лікарів. Але що говорити про нестачу таких лікарів у селі, коли в самих Локачах у центральній районній лікарні, хоч із згаданим в інтерв’ю Кисилином наше селище усе ж не порівнювати, як не прирівняти і райлікарню до сільського ФАПу чи навіть сільської клінічної амбулаторії, сьогодні не вистачає десятьох лікарів різних спеціальностей? І то не стільки через те, що недостатньо їх десь навчили, як тому, що, не маючи належної оплати праці, вони пішли в інші сфери діяльності, або поїхали на заробітки в зарубіжжя. Сімейні лікарі, як їх чомусь названо, безумовно, потрібні. Навіть дуже потрібні. І треба вчити таких спеціалістів. Але готувати на сімейних, тобто сільських лікарів, треба тих молодих людей, котрі виросли в селі, не бояться села і, найбільш ймовірно, повернуться в село, коли їх ще й якось заінтересувати. А міські діти, отримавши освіту, працювати в село таки навряд чи поїдуть. Більше того, я навіть переконаний, що працювати в селі вони не будуть. А от щодо того, де готувати сімейних лікарів, то слід таки добре подумати. Звичайно, можна спробувати створити спеціальне відділення і при Луцькому біотехнічному інституті. Але треба подбати, щоб залучити висококваліфікований професорсько-викладацький склад з усіх основних спеціальностей і створити належну матеріальну базу. Микола БЛАЖКО, заступник голови Локачинської районної ради
