Чим нині займається фермер? Неважко здогадатися: заготовляє сіно, знищує колорадських жуків, зрештою, жнивує. А ось мешканець села Залізниця Любешівського району Григорій Швирид нині має інше, канцелярське заняття. Він обходить кабінети різного рівня установ, збирає довідки, пише прохання... Не так давно він дізнався, що земля, на якій він з 1993 року господарює, йому... не належить.
Чим нині займається фермер? Неважко здогадатися: заготовляє сіно, знищує колорадських жуків, зрештою, жнивує. А ось мешканець села Залізниця Любешівського району Григорій Швирид нині має інше, канцелярське заняття. Він обходить кабінети різного рівня установ, збирає довідки, пише прохання... Не так давно він дізнався, що земля, на якій він з 1993 року господарює, йому... не належить. Колишній прокурор Любешівського району Геннадій Парфелюк офіційно повідомив у березні 2003 року скаржника: “Рішенням сесії Залізницької сільської ради № 4/6 від 30.09.2002 року вашим дітям Швирид Р. Г. та Швирид Л. Г. було відмовлено в наданні земельної частки в приватну власність з земель фермерського господарства. Оскільки землі фермерського господарства рішенням сесії сільської ради № 12/6 від 1.08.1997 року передані до земель запасу, відмова є законною і обгрунтованою”. Здавалось би, якщо для цього є законні підстави — чоловік занедбав господарку, не сплачує податки і т. д., то так йому і треба. Сиди і не рипайся. Проте Григорій Швирид вважає, що прокурор скаргу розглянув поверхово, формально, оскільки вся юридична документація фермерського господарства — в наявності, а саме рішення сільської ради не відомо де взялося. У відповідь на звернення фермера в облдержадміністрацію з головного управління земельних ресурсів йому дали відповідь, знову ж таки, посилаючись на рішення сільради, що “державний акт на право постійного користування землею вважати недійсним”. І в районних інстанціях, і в обласних установах вважають, що фермеру, якщо він зазнав якогось утиску, слід звернутися в суд. У Луцьку Швирид поцікавився, скільки треба заплатити, щоб адвокат склав позовну заяву, і зрозумів, що судитися треба восени, коли бульбу продасть. Зайвих грошей у селянина немає — не дають заробити в цій державі. Коли Григорій Швирид звернувся в редакцію, ми попросили, щоб його справою зайнявся Волинський центр аграрних реформ, так би мовити, остання дорадча інстанція. І ось що написано у відповіді за підписом директора центру Наталії Козак: “Дане рішення сесії сільської ради є безпідставним, оскільки Любешівською районною радою рішення про ліквідацію вашого фермерського господарства згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” не приймалося”. Як усе просто! Не сільська рада давала землю, не їй відбирати! Чому до такого висновку, що знаходився на поверхні, ніхто не додумався? Схоже, що в цьому окремі службові особи не були зацікавлені. Тим більше, не важко було переконатися, що 2 серпня 2000 року фермерське господарство Швирида було перереєстровано Любешівською райдержадміністрацією. Не треба бути заслуженим нишпоркою, щоб встановити — рішення сільської ради чомусь не афішувалося до пори до часу. На той час, серпень 1997 року, Григорій Швирид був депутатом сільської ради, але його ніхто не запрошував на сесію сільської ради, де розглядалося питання про ліквідацію (власного!) фермерського господарства. Ось що пише Григорій Швирид у редакцію: “Тодішній сільський голова Анатолій Черевко стверджує, що не пам’ятає розгляду такого питання. Депутати (на той час) Володимир Поліщук, Олена Бринчук, Віра Черевко, Василь Шумик, Петро Ярмолюк, Олексій Бринчук у письмовій формі пояснили, що вони не були присутні під час обговорення та прийняття рішення. Анатолій Черевко сказав у неофіційній розмові, що на рішенні не його підпис”. Якщо врахувати, що тоді нараховувалося 11 депутатів сільської ради, то хто ж голосував “за”? Як можна вважати таке рішення правомочним? Чому при перевірці цей факт не зацікавив районну прокуратуру? Можливо, й справді Григорію Купріяновичу варто звернутися в суд? Тільки, очевидно, як він пише, з приводу відшкодування моральної та матеріальної шкоди в зв’язку з поїздками до чиновників невідомо чого і за чим. Олександр НАГОРНИЙ.
