«Скоро загину»: Шухевич загубив мамин медальйон на відпочинку в Одесі - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.67 € 31.37
«Скоро загину»: Шухевич загубив мамин медальйон на відпочинку в Одесі

Зухвалий та фартовий: військовий квиток, з яким Командир подорожував до Одеси. Він також дозволяв собі посеред дня з’являтися у Львові в мундирі офіцера НКВС або в одязі сільського дядька.

Волинь-нова

«Скоро загину»: Шухевич загубив мамин медальйон на відпочинку в Одесі

Головнокомандувач УПА двічі поправляв своє здоров’я на Чорному морі. Причому у його паспорті була та ж фотографія, що містилася в «Збірнику розшукуваних МГБ СРСР № 1»

На лікувальні процедури ходив із ампулою отрути

Важке підпільне життя із нелюдськими фізичними та нервовими навантаженнями швидко підривало здоров’я повстанців. Серйозні проблеми з ним Командир Чупринка (псевдо Романа Шухевича) відчув уже в 40 років, у 1947-му стали дуже боліти ноги, важко було ходити. Після огляду львівських медиків отримав цілий «букет» діагнозів: ревматизм суглобів, шлункові розлади, послаблення серцевого м’яза, підвищений тиск. Вологі задушливі криївки, багатокілометрові переходи, постійне нервове напруження далось взнаки попри молодий вік.

Але лікуватись на Західній Україні Роман Шухевич не міг через посилені заходи безпеки з боку радянсько-російських каральних органів. Тож було прийняте відчайдушне рішення: їхати у санаторій в Одесу.

Коли Шухевич був на процедурах, Галина очікувала його в коридорі із пістолетом в кишені, а сам Чупринка під час відвідин лікарів не розлучався із ампулою отрути.

Спершу до «перлини біля моря» вирушила зв’язкова і довірена особа Шухевича Галина Дидик (Анна) із фальшивим паспортом. У санаторії імені Карла Маркса вона провела місяць влітку 1947 року, де все розвідала. Згадуючи свою поїздку, розповідала: «Побачила, що на Східній Україні люди як люди, що то не ті типи, до яких ми звикли тут, — ​енкаведисти. А головне те, що коли вони довідалися, що я з Галичини, стали до мене направду дуже гарно ставитися».

Тож у травні 1948-го Галині Дидик вдалося організувати дві путівки в санаторій «Лєрмонтовський» в Одесі. Вони були оформлені на фіктивні документи начебто двох вчителів — ​Хом’як Анни та Польового Ярослава. Прибувши на місце призначення, Шухевич і Дидик пройшли обстеження у поліклініці курорту, а потім, відповідно до висновків комісії, придбали за готівку курс оздоровчих процедур по 10 тисяч рублів на кожного.

 

 

…Уже після загибелі Романа Шухевича слідство встановило, що під час лікування вони разом із Дидик часто з’являлись в центрі Одеси, відвідували музеї, оперний театр, фотографувалися у міських фотоательє. Більше того, у ті часи пройти кардіограму можна було лише у військовому госпіталі, і Галині Дидик вдалось впросити військових зробити виняток для Шухевича. Так лютого ворога радянської влади обстежили у радянському військовому медзакладі.

Згодом місцевій міліції влаштували неабияку прочуханку за халатність, адже на фіктивному паспорті Шухевича була фотографія, тотожна із тією, що… містилася в «Збірнику розшукуваних МГБ СРСР № 1»! Втім, кожен вихід до міста, кожен похід до лікаря були надзвичайно ризикованими. Коли Шухевич був на процедурах, Галина очікувала його в коридорі з пістолетом в кишені, а сам Чупринка під час відвідин медиків не розлучався із ампулою отрути.

Беріг медальйон із Богородицею…

Тим часом про поганий стан здоров’я командира українських повстанців дізнались радянські спецслужби і завербували 40 агентів у львівських аптеках, тож навіть медикаменти було важко дістати. Відтак у червні 1949 року він разом із Галиною Дидик за тими самими фіктивними паспортами знову виїздить до Одеси. Лікувалися у тих самих лікарів, що й першого разу.

Під час другого візиту в Одесу із Шухевичем сталася прикра пригода — ​купаючись у морі, він загубив медальйончик із зображенням Богородиці, який йому в дитинстві подарувала мати. Як згадувала Дидик, після безуспішних пошуків керівник підпілля пророче заявив: «Я згубив, уже не знайду. Це значить, що скоро загину».

Це був червень 1949-го. Після санаторію здоров’я знову тимчасово покращилось, але зима 1949–1950 років далась йому вкрай важко. «Високий тиск, болі голови, часті атаки серця… Це відбувалося періодично. Відчувалося, що Командир збирається від нас на той світ, — ​згадував охоронець Михайло Зайць. — ​Проте в ліжку не хотів лежати. Ходив по кімнаті сумний. Насилу відповідав Ганні чимось дотепним. «Буду вмирати, Нусю», — ​не раз казав».

…5 березня 1950 року хворий Роман Шухевич прийняв свій останній бій. Намагаючись зі зброєю в руках вирватись з оточення, Головнокомандувач Української повстанської армії загинув, ліквідувавши при цьому одного ворога.

Читайте також: Перед поїздкою Зеленського до США влада терміново закрила справу проти Порошенка, яку ініціював Коломойський​.

До речі

На початку 1990-х мерія Одеси під керівництвом члена Народного Руху України Едуарда Гурвіца перейменувала провулок Грибоєдова на провулок Шухевича, де було розташоване одне з управлінь КДБ. Проте пізніше, під час перебування на посаді одеського міського голови Боделана, ставленика Кучми, провулок одержав назву Покровський.

Іван ПАТРИЛЯК,
tyzhden.ua