У день загибелі дядя Жора закрив собою трьох молодих бійців - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.32 € 32.11
У день загибелі дядя Жора закрив собою трьох молодих бійців

Всі, хто знав Георгія, кажуть, що його смерть — величезна втрата для України. «Справжній чоловік, боєць і батько. Справжній воїн», — пишуть про дядю Жору його побратими.

Фото із сайту 0629.com.ua.

У день загибелі дядя Жора закрив собою трьох молодих бійців

26 жовтня під Гранітним на Донеччині внаслідок ворожого артобстрілу героїчно загинув 51-річний Георгій Халіков

Через кілька годин після цього українські захисники підняли в повітря безпілотний літальний апарат «Байрактар», з якого вперше за час ведення війни була випущена радіокерована бомба для знищення вогневої точки ворога. А син героя — ​Афанасій Халіков, який теж захищає Україну на фронті, — ​пообіцяв помститися за батька.

Для когось він був Журович, для когось — ​дядя Жора, а для 24-річного старшого сержанта Збройних сил України Афанасія Халікова майстер-сержант 93-ї окремої механізованої бригади Георгій Журович Халіков був батьком. Вони майже шість років воювали разом.

Майже все свідоме життя він віддав захисту співвітчизників. Багато років пропрацював  у правоохоронних органах. А коли почалася війна, вирішив, що буде більш потрібним на фронті.
Майже все свідоме життя він віддав захисту співвітчизників. Багато років пропрацював у правоохоронних органах. А коли почалася війна, вирішив, що буде більш потрібним на фронті.

 — Тато пішов на фронт наприкінці 2015-го, — ​пригадує Афанасій. — ​Але я не знав про це, бо на той час ми жили порізно. З батьком у нас були добрі стосунки, проте ми спілкувалися переважно у телефонному режимі, а потім взагалі втратили зв’язок. Зустрілися вже у 2017-му на Донбасі. Причому випадково. Мій підрозділ їхав на ротацію, а його — ​заступав на бойові позиції.

Читайте також: «Це - політичний злочин і українська влада не має виправдання», - Грозєв про приховування інформації про «вагнергейт».

Виявилося, що син із батьком цілий рік служили у різних бригадах ЗСУ на Донеччині. Халіков-старший — ​у 13-му батальйоні 58-ї мотопіхотної бригади, а його середній син, який пішов на фронт у 18 літ, — ​у 93-й. Рік тому Георгій Журович теж перевівся у 93-тю механізовану, яка носить почесну назву «Холодний Яр». Служив із сином хоч і в різних ротах, але в одному батальйоні. Так батько менше тривожився.

«Афанасій — справжній чоловік, гідний свого батька-героя»,  — кажуть про сина дяді Жори волонтери.
«Афанасій — справжній чоловік, гідний свого батька-героя»,  — кажуть про сина дяді Жори волонтери.

 Останніми тижнями на їхній ділянці фронту було неспокійно. Наші військові просунулися вперед на кілометр-півтора, у так звану сіру зону, наблизившись впритул до невеликого села. Георгій Халіков отримав наказ прикрити перехід у визначеному міcці. На виконання завдання з ним пішли троє молодих контрактників, усі 2021 року призову. В цей час почався обстріл. Противник, не ховаючись, прямо на дорозі поставив три гаубиці Д 30 122-міліметрового (забороненого!) калібру, розвернувши їх у наш бік.

От таким, яким він був у дитинстві — ​відкритим, щирим, добродушним, — ​таким і залишився до останнього.

Стріляли професійно, у шашковому порядку. Журович почув свист першого снаряда й скомандував: «Земля! Лягай!». Солдати, які йшли позаду, виконали команду, а сам він лише встиг присісти, і в цей момент буквально у двох метрах від нього розірвався боєприпас. Осколки перебили важливі артерії, не залишивши шансів на життя. Майстер-сержант Георгій Халіков помер миттєво, смертю героя, зберігши життя трьом солдатам. Вони, оговтавшись від отриманих контузій, сьогодні уже в строю.

— Жорик був патріотом України, — ​говорить крізь сльози 63-річна сестра героя Зоя Шупарська. — ​Сім’я наша інтернаціональна. Батько — ​етнічний узбек, мама — ​молдаванка. Обоє, до речі, сироти. Познайомилися на Одещині, де тато проходив армійську службу. Тут у них народилися семеро дітей: три доньки і чотири сини. Георгій — ​передостанній. От таким, яким він був у дитинстві — ​відкритим, щирим, добродушним, — ​таким і залишився до останнього.

Син героя — ​Афанасій Халіков, який теж захищає Україну на фронті, — ​пообіцяв помститися за батька.

Син Афанасій — ​копія батька. Такої ж міцної статури, такої ж доброї вдачі, цілеспрямований. Хлопець, закінчивши Полтавський професійний коледж транспортного будівництва, поставив тітку перед фактом: укладатиме контракт із ЗСУ. Вона розуміла, що сперечатися з ним марно. Тому підписала необхідні документи. В армію беруть з 20 років, а на війну можна з 18 — ​за згоди батьків чи опікунів. Уся рідня тепер просить Афанасія бути особливо обережним.

Георгій обгорнутий у п’ятиметровий рушник,  наче римський патрицій. Це український оберіг,  який у 2016 році вишивали хрестиком бійці  й місцеві жителі по всій лінії фронту.
Георгій обгорнутий у п’ятиметровий рушник, наче римський патрицій. Це український оберіг, який у 2016 році вишивали хрестиком бійці й місцеві жителі по всій лінії фронту.

 — У мене ще контракт не закінчився, і мені треба помститися за батька, — ​твердо каже юнак. — ​А далі є думка вступити до військової академії.

Після загибелі Георгія Халікова головнокомандувач ЗСУ дав наказ підняти в повітря безпілотний літальний апарат турецького виробництва «Байрактар» й нанести удар по позиціях противника, щоб змусити його припинити вогонь. «Окупанти повинні знати, що в будь-який момент із неба може щось прилетіти, якщо вони виходитимуть у 30-кілометрову зону й обстрілюватимуть українські позиції», — ​прокоментував ситуацію заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.

За матеріалами fakty.ua.

Наталка ЧОВНИК.