Курси НБУ $ 29.25 € 30.48
Російські «зомбі» харчуються не мізками,  а іншою смердючою «стравою»

За цими войовничими дідами плаче Гаазький трибунал.

Фото із сайту radiosvoboda.org.

Російські «зомбі» харчуються не мізками, а іншою смердючою «стравою»

Чим переймався і з чого дивувався упродовж останнього часу редактор відділу інтернет-новин «Газети Волинь» Олег КРИШТОФ

«Ми хочемо захопити весь світ. Це бажання народу… Ми знищимо все! Або ви підкоритесь, або по-іншому не буде. Щоб вся планета стала росією», – молов під час записаної розмови у відеочаті якийсь дурник з «вєлікой і магучєй». Можна було б подумати, що це виняток, мовляв, скрізь є люди ніби з іншої планети. Принаймні, російські ліберали стверджують, що більшість «насєлєнія», всупереч фейковим соцопитуванням, війну не підтримує. Втім, спробуйте знайти схожі вислови в Україні, Польщі чи навіть в тоталітарній білорусі. Якщо ж це і вдасться, то доведеться добряче постаратися. А от щоб почути аналогічні тези від росіян, достатньо просто зайти в соцмережу «Тік-Ток» і потицяти на ролики з триколорами. Чимало українців переконані, що наші сусіди завжди такими були. Втім, градус ненависті в інфопросторі мордора сьогодні вочевидь суттєво зріс. Мені цікаво, чому так сталося.

Справа не в крові

Нині в українських окопах пліч–о-пліч воюють представники різних національностей. Тут йдеться не лише про іноземний легіон, а й про бійців з українськими паспортами різного етнічного походження. Серед них є і чимало людей з російським корінням. Це природно, адже шовіністом, імперіалістом, і тим паче фашистом, ти не народжуєшся, тебе формує оточення. Як доказ цьому, маємо тисячі українців, які переїхали в росію й стали настільки переконаними путіністами, що жодні аргументи близьких людей, які телефонують з розбомблених, рідних їм міст і сіл, не працюють.
Чимало політологів стверджують, що систему, яка дозволяє бункерному діду спиратися на підтримку «армії зомбі», він будував поступово.

«Такова, как путін, полнава сіл...»

Нинішній кремлівський диктатор прийшов до влади тоді, коли більшість наших захисників, які зараз знищують його орків на полі бою, ще в дитсадок ходили – у 2000 році. На той час в рф уже відбулися ліберальні реформи Касьянова, що стали плацдармом для економічного зростання. Якраз і наслідки цих перетворень тепер пропаганда приписує путіну, який начебто вивів країну з кризи 1990–х. Втім, ріст добробуту росіян на зламі тисячоліть великою мірою був заслугою ненависних їм лібералів. Іншою важливою обставиною, що супроводжувала закріплення в кремлі рядового клерка із ФСБ, стала Друга чеченська війна. Ще на посту прем’єра путін погрожував «мочити терористів в сортирі», і зрештою стер з лиця землі Грозний, чим теж завоював симпатії простого народу, який бачив своє майбутнє у «сильній руці». До речі, на той час риторика путіна була доволі демократичною. Він навіть попереджав суспільство, що ця «сильна рука» при владі дуже швидко почне його душити. Втім, народ тішився ростом зарплат і не зважав на те, що система підгрібає під себе усі великі ЗМІ.

Протягом перших двох термінів президент рф давав по шапці всім, хто міг набрати будь-який вагомий політичний рейтинг і стати йому конкурентом.

Протягом перших двох термінів президент рф давав по шапці всім, хто міг набрати будь–який вагомий політичний рейтинг і стати йому конкурентом. Показовою в цьому контексті була справа нафтової компанії «Юкос» – за ґрати потрапив її керівник Михаіл Ходорковський.

Перша кривава репетиція була вдалою

Врешті кремлівському автократу було нескладно «призначити» своїм намісником абсолютно лояльного Дмітрія Медведєва, який за відсутності адекватних конкурентів набрав на виборах понад 70 відсотків голосів. Той грався в лібералізм й був прихильником сучасних технологій, втім саме він у 2008–му розв’язав проти Грузії 5–денну війну, окупувавши частину її території та створивши там фейкові республіки «Південна Осетія» і «Абхазія». Звісно, все це відбувалося під чітким керівництвом путіна. Грузинський конфлікт тоді показав кремлю, що народ не проти пролити трохи крові своїх сусідів, які посміли колись відколотися від імперії.

Грузинський конфлікт тоді показав кремлю, що народ не проти пролити трохи крові своїх сусідів, які посміли колись відколотися від імперії.

Повернення владіміра путіна у президентське крісло у 2012 році супроводжувалося останніми насправді масовими вуличними протестами в рф. Жодного відчутного результату мітингувальникам досягнути не вдалося, крім того, що у наступні роки будь–які акції опозиції влада розганяла ще до їх початку, а пропаганда ставила клеймо зрадника на всіх, хто спробував виступити проти режиму.

Це так легко бути «крутим рускім»

Ось на цьому відрізку історії, як на мене, й з’явилося підґрунтя для формування не просто імперіалістичної, а відверто фашистської свідомості народних мас. На той час в економіці росії усе було не так добре, як у ситі 2000–ні. Країна потрапила в «пастку середніх доходів».

Цим поняттям економісти називають ситуацію, коли держава, досягнувши певного рівня розвитку, надовго застрягає на ньому. Крім того, апетити в населення, яке скуштувало благ цивілізації, виросли, а економіка не змогла відповісти на цей запит. У результаті влада почала активно годувати росіян ідеєю «величі держави». Ця страва не зразу засмакувала всім представникам середнього класу з москви та петербурга, а от жителям депресивних регіонів дуже сподобалася. Ще б пак, без цієї концепції ти просто невдаха, який мешкає в занедбаній квартирі, їздить розбитими дорогами, отримує мізерну зарплату.

А от якщо послухати пропагандистів, то ти вже представник великого «руского міра», який має пишатися тим, що розмовляє на «руском язикє», освячує раз на рік «кулічі» в православній церкві, має «дідів, які воювали», а ще нафтові доходи твоєї країни, що не встигли розікрасти, йдуть на виробництво смертоносних ракет, здатних знищити всю планету. І головне – для цього не потрібно нічого робити, можна не вчити свою ж мову, не дотримуватися жодних канонів релігії та й служба в армії для більшості була зовсім не обов’язковою.

А щоб ніхто не сумнівався, що твоя держава справді могутня, її незмінний лідер подарував тобі Крим, майстерно обставивши тих «недалеких і підступних хохлів». Пройшло кілька років, і ти далі замислюєшся над питанням, чому ж у такій чудовій країні шкільні туалети на вулиці, а твій «посьолок» досі негазифікований. Телевізор же відповідає, що всі проблеми «росіюшки» через хохлів, англосаксів і НАТО…

Каятися зовсім нелегко

У тому всьому можна було б засумніватися, коли б ти вчора не захлинався від гордості за свою державу і її очільника. Бо виходить, що тоді ти був ошуканим дурнем. Ні, такі помилки люди визнають зовсім неохоче. Зауважте, що вони роками підтримували цей режим. А якщо нині визнати, що він кровожерливий і деспотичний, то доведеться і брати на себе певну відповідальність за його дії. Навряд чи народ у переважній більшості здатен на таке покаяння.

Отож росіяни нині не бачать наляканих мародерів і душогубів на фронтах російсько–української війни, бо шукають тільки ті «новини», які підтверджують їхній світогляд про «визволителів» і «другу армію в світі». Пропаганда ж активно забезпечує їх таким контентом.

Саме тому мене дратують українські політичні сили, які за голос на виборах пропонують тобі можливість пишатися якимись «скрепами». Не вірю, що в нас найближчим часом може повторитися російський сценарій зомбування суспільства, але навіть його маленькі елементи викликають неприязнь.

Читайте також на volyn.com.ua: «Кіборг з «Азова»: замість руки – ​титановий протез, замість ока – штучний кришталик (Відео)».


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel