Курси НБУ $ 39.79 € 42.38
Син в окупації, дім зруйнований: історія українки, яку розлучили з родиною на останньому місяці вагітності

Тримаймося...

Фото Pixabay.

Син в окупації, дім зруйнований: історія українки, яку розлучили з родиною на останньому місяці вагітності

Четвертого березня ворожий снаряд ледь не забрав життя усієї сім'ї жінки

Від перших днів війни тепер вже мати двох дітей Карина була змушена на місяць розлучитися з родиною. Старший 9-річний синжінки потрапив під окупацію, а дім родини вщент зруйнували окупанти.

Жінка була на останньому місяці вагітності і ось-ось готувалась народити дівчинку, коли поруч з їхнім будинком упав ворожий снаряд. На заміну передродовим клопотам, Карині довелося поринути у воєнне життя, повідомляє ТСН.

«Вже було все готове до пологового будинку. Стояли вже сумки про всяк випадок. Я проснулась після того, як десь поруч упав снаряд. У нас задвигтіли і ліжка, і вікна. І тоді батько з чоловіком почали готуватися вивезти мене з села», — розповідає мати 9-річного Сашка.

Хочеться спокою і все. Більше нічого. Будемо жити якось, ми не одні такі, нас багато.

Карину доправили до лікарні міста Оріхів, та спокою вона не знайшла і там. Майже одразу зник зв’язок з рідними, а через напружену ситуацію в місті, усіх породіль евакуювали до Запоріжжя. 

«Нас привезли. Наступного дня я вже дізналась, що у пологовому будинку вцілілих немає. Перед очима був просто страх. Страх того, як народжувати? А найбільший страх був чи побачу я рідних», - каже жінка.

Четвертого березня ворожий снаряд ледь не забрав життя усієї родини Карини. Про те, що вже немає і рідної домівки, дівчині не сказали.

«Привалило там, і батька, і брата, і жінку, і дитину. Батько витягував з-під завалів. Слава Богу, що вони всі залишились живі», - каже Карина.

Після цього її чоловік Віталій вирішив відправити сина Сашка на евакуаційному бусі до сестри Марини у місто Василівку. І вже там хлопчик потрапив під окупацію.

28 березня на свій з’явилась сестричка Сашка Мілана. Та радощі материнства Карині довелось поєднувати із пошуками тимчасового житла. Рідне село не припиняли обстрілювати, тому і родичі жінки наважилися тікати. 

«Там селище, дім, худоба, там техніка батькова. Все таки, там рідний куток», - бідкається Карина.

На щастя, з житлом у Запоріжжі допомогли волонтери. Їх поселили у приміщенні, де раніше була аптека. 

«Зносили хто що міг: меблі, тарілки, каструлі. Хто міг - ніс харчі, продукти, хто кошти приносив», - розповідає жінка.

Тоді ж небайдужі люди допомогли повернути з окупованої Василівки і Сашка. Та на російському блокпості волонтерські машини не пропустили. Тому шлях до української території 9-річний хлопчик пройшов самотужки. 

«Мені показали куди, я пішов по тому курсу. Потім побачив машину, в яку мені треба сідати, сів у машину і поїхали. Боявся. Там іще так машин було багато і завали», - пригадує Сашко.

Та вже за лічені хвилини страх змінився на небачену радість - родина нарешті об‘єдналась. Тепер більше за все Карина мріє повернутися у рідне українське село і більше ніколи не розлучатися з родиною.

«Хочеться спокою і все. Більше нічого. Будемо жити якось, ми не одні такі, нас багато», - каже жінка.

Останні новини війни:

Усі новини російсько-української війни – тут.

Telegram Channel