ДЕ ШУКАТИ ЗАХИСТУ БІДНІЙ ВДОВІ?

До редакції газети звернулась пенсіонерка з Нововолинська інвалід другої групи Галина Лукашівна Головко.
У свій час “Волинь” розповідала про її чоловіка - Анатолія Микитовича, який був не лише досвідченим фахівцем гірничої справи, а й високоосвіченою людиною, відомим філателістом, пристрасним книголюбом, гарно малював

Алла ЛІСОВА


Більше десяти років його вже немає. На утриманні Галини Лукашівни опинилась дочка, інвалід 1 групи з двома дітьми. Згорьована жінка попервах не бачила виходу із складної ситуації, тим більше, що сама тяжко захворіла. Але, як висловилась, Бог допоміг їй перебороти усілякі труднощі, змирилась із становищем і практично ні до кого ніколи не зверталася і не скаржилася, будучи впевненою, що кожен несе свій тягар. Однак те, як чинять з немічними літніми людьми в нашій країні чиновники, і що далі - тим більше, змусило, як каже жінка, взятись за перо.
«Найбільш обурює кричуща несправедливість, коли навіть у середовищі соціально не захищених, буцімто однакових за матеріальними статками, людей умовно ділять на «білих” і «чорних”, — зазначає пенсіонерка. Далі жінка наводить конкретні факти.
У 1996 році помер її чоловік, який сорок років віддав підземному підприємству, працював на досить відповідальних посадах. Після його смерті вона як вдова не отримала з його ощадної книжки жодної копійки. Хоча родичі тих, хто помер вже через рік, таку можливість мали. Не кажучи вже про тих громадян, які свій земний шлях, як кажуть, закінчили у 2004- 2007 роках. По їхніх ощадкнижках рідні могли вже отримати по 500 гривень.
Як пояснив керуючий ВАТ «Державний ощадний банк «Нововолинське відділення №6519» Микола Малашук, кошти, про які йде мова, виплачуються згідно із законом, який приймає Верховна Рада і на основі якого згодом Кабмін видає відповідну постанову, у якій чітко розписаний механізм їх виплати громадянам. Справді, зазначив він, такі документи були якраз прийняті у 1997 і 2004 роках, у яких серед померлих, рідні яких мали і мають право отримати гроші по знецінених вкладах, не значились ті, хто помер у 1996 році і раніше.
- Згідний, - зауважив Микола Малашук,- що тут не дотримано елементарної справедливості по відношенню до всіх людей, які похоронили родичів, в яких гроші зберігались в Ощадбанку і на які вони розраховували. Але це - цільові призначення, і ми щось вдіяти не в силі, бо виступаємо звичайними виконавцями. Знаю, наприклад, що на засіданні Верховної Ради порушувалось питання про те, аби учасникам бойових дій дати можливість забрати усі знецінені вклади. Але поки що жодного документа, як це робити, як і коштів, не надходило. Хоча, - підкреслив, - про ці проблеми знають усі, в чиїх руках «творення» і реалізація відповідних законів.
Ще про один вияв незрозумілої їй несправедливості Галина Головко повідує в листі. “У 2006 році, — пише вона, — відповідними службами був виданий Закон, згідно з яким вдови, у яких чоловіки померли того року, мають змогу, пройшовши через формальність суду, отримати пенсію навіть більшу, ніж отримували їхні чоловіки. А ті, чиї чоловіки померли раніше, не мають такого права. Хіба я не така вдова, як інші?” — резонно запитує жінка.
Начальник управління Пенсійного фонду у Нововолинську Світлана Гребенщикова добре знає про цю проблему, бо не раз згорьовані жінки плакали в її кабінеті. В принципі, пояснила вона, механізм нарахування при переході жінок на пенсійне забезпечення чоловіка - 50 відсотків від його зарплати ( є таке право) не змінювався. Різниця у сумах, причому суттєва, якщо це стосується колишніх шахтарів, виникає тому, що в розрахунках за основу береться середня заробітна плата в Україні за календарний рік, що передує року звернення за призначенням або перерахунком. Усім, хто це робив до 2002 року, застосовували середню зарплату 306 грн. 45 коп. І якщо вона змінюється щороку - у 2004 році - 524 грн. 14 коп., у 2005- 735 грн.57 коп., у 2006 - 928 грн. 81 коп., то відповідно змінюється й загальна сума пенсії. Отож ті, хто оформляв пенсію раніше, виявились відчутно обкраденими.
Законотворці, очевидно, знають про такі правові колізії, від яких залежить матеріальний стан пенсіонерів і які разом з тим розпалюють нездорове ставлення простих людей одне до одного. Але чиновникам, вочевидь, це байдуже. Хоча логіка проста: невже одна вдова, чий чоловік помер раніше, купує продукти за дешевшими цінами, аніж та, яка похоронила чоловіка в останній час? Виходить, як у тій приказці: ситий голодного не розуміє. Напевно , можновладцям, у яких грошей - кури не клюють, і на думку не спадає, що можна не мати грошей купити найнеобхіднішого. Особливо тим, хто залишився не лише обездоленим , а й хворим, та ще й з хворими дітьми чи підростаючими внуками.