Минуло 3,5 року відтоді, як відчинилися двері Свято-Георгіївського храму в селі Череваха Маневицького району. – Це радість прийшла до нас,— говорять прихожани між собою. — Радість, якої наше село ще ніколи не знало...
Минуло 3,5 року відтоді, як відчинилися двері Свято-Георгіївського храму в селі Череваха Маневицького району. – Це радість прийшла до нас,— говорять прихожани між собою. — Радість, якої наше село ще ніколи не знало. Адже є куди піти в свято чи в неділю, щоб помолитися і почути Боже Слово. А храм потрібен був, як повітря, тому що село наше вже не маленьке, перспективне. Молоді сім’ї будуються, знаходять притулок у своєму рідному селі. Хіба що деколи молоді виїжджають тимчасово на заробітки, бо з працевлаштуванням у нас проблема. Але ще не можна рахувати себе зовсім бідними, тому що Череваху ми вважаємо центром Полісся. А де ліс росте, там людина може виживати за різних обставин, бо там гриби, там ягоди, які в нашому селі є головною сировиною для бізнесу. Люди будують добротні житлові будинки, з’являються й двоповерхові, є хліб і до хліба. Бракувало одного — духовного збагачення людей. А це — основа нашого християнського життя. От я й пишу за дорученням громади, щоб висловити слова вдячності за організаторську роботу в спорудженні нашого храму жительці нашого села Ганні Филимонівні Слупачик. Вона проявила себе винятковим організатором цього будівництва. І хоч цій жінці вже сімдесят, але вона ще енергійна, завжди вдумливо і розумно підтримує господарський і фінансовий порядок церкви. Ми висловлюємо велику і щиру подяку нашому високопреосвященнійшому митрополиту Луцькому і Волинському Ніфонту за те, що він призначив у наш храм настоятелем о. Олександра, молодого, розумного, енергійного, духовно грамотного пастиря. Ми від його богослужіння отримуємо задоволення і духовне збагачення. За дорученням прихожан Свято-Георгіївського храму с. Череваха Семен РАДЧУК.
