Українське козацтво завжди було елітою духу нації. Недаремно знаменитий французький філософ і поет ХVІІІ ст. Вольтер сказав, що «це найдивовижніша нація в світі»...
Українське козацтво завжди було елітою духу нації. Недаремно знаменитий французький філософ і поет ХVІІІ ст. Вольтер сказав, що «це найдивовижніша нація в світі». З метою відродження традиційного козацького способу життя, виховання молоді в дусі українського лицарства, оволодінні технікою двобою, що грунтується на традиціях козацьких видів єдиноборств — «Бойовий гопак», на базі Музею історії сільського господарства Волині-скансену, що в селищі Рокині Луцького району, засновано Волинську громадську організацію — «Школу козацького гарту»
Олександр СЕРЕДЮК, директор музею історії сільського господарства Волині, отаман МГО «Школа козацького гарту», козацький полковник
У ній юнаки та дівчата проходять навчання по програмі психофізичної підготовки воїнів Запорізької Січі: поглиблене вивчення історії України та історії Українського козацтва, хоровий спів українських пісень та хореографія, виховання лідера і провідника, вивчення лицарського козацького бойового мистецтва — «Бойовий гопак», вміння верхової їзди та історичного фехтування всіма видами холодної зброї, оволодіння вогнепальною зброєю та мотозасобами. Наші вихованці уже стали переможцями обласних та республіканських змагань. Це учні Рокинівської та Маяківської шкіл Олександр Самчук, Богдан Трофимюк, Валентин Степанюк, Олексій Гіляровський, Юрій Денисюк, Віталій Склянчук. Щомісяця вихованці із своїми інструкторами йдуть в походи вихідного дня по місцях козацької слави, де на практиці набувають також навичок виживання в екстремальних умовах. А щороку влітку вони стають учасниками спортивно-оздоровчих, навчально-вишкільних таборів «Триглав» Характерного козацтва, Міжнародної Федерації Бойового Гопака, що проходять на о. Хортиця, в Холодному Яру, в Карпатах та інших історичних козацьких місцях. Отже, життя саме підказує і всі обставини сприяють тому, щоб на базі Рокинівського агроліцею створити агрокозацький ліцей, а для цього треба розширити його ще одним класом — військово-козацьким. Саме в Рокинях є всі умови для здійснення цього проекту. До того ж в селищі Рокині розташована центральна садиба Волинського інституту агропромислового виробництва, де є потужна матеріально-технічна база і науковий потенціал. Є коні та інші сільгосптварини і всі знаряддя для їх утримання. Нещодавно споруджений кінний вольєр для верхової їзди. Таким чином, весь цей комплекс дає підстави, щоб розширити агроліцей, перевівши його в агрокозацький ліцей. Після прийнятого у 2005 році Президентом України Віктором Ющенком Указу «Про раду українського козацтва», цьогорічного Указу Президента України «Про заходи з підтримки розвитку Українського козацтва» є всі правові підстави втілити цей проект у життя. Я вірив, що буде створений агрокозацький ліцей у Рокинях. На це уже дало згоду обласне і районне керівництво. Але все зупинялося у чиновницьких кабінетах. — Потрібні програми спецкурсів, — сказав начальник Луцького райво Микола Тарасенко. — Без програми нічого не буде. Як тільки дістанете чи складете, ми відправимо її на апробацію в інститут післядипломної освіти вчителів, і тоді зможемо відкрити козацький клас в агроліцеї. Особисто я ходив по українських ліцеях і коледжах України. Відшукав програми спецкурсів і вчасно доставив їх у районний відділ освіти. Та нового класу в агроліцеї, на жаль, не відкрили ні минулого, ні нинішнього року. Про козачат Молодіжної громадської організації «Школа козацького гарту» згадували тоді, коли потрібно було прикрасити дитячий районний фестиваль «Козацькому роду — нема переводу» показовими виступами. Та ще більше здивування викликало те, що в Рокинівській школі, тому ж агроліцеї, ввели додаткові години (6-7 год.) викладання російської мови (7 клас). Для цього знайшлися у райво і додаткові години, і кошти. Від начальника відділу освіти Луцької райдержадміністрації Миколи Тарасенка надійшов мені офіційний лист-відповідь: «У Рокинівському навчально-виховному комплексі функціонують ліцейні класи агро-екологічного профілю. Вже є певні напрацювання та досягнення... Письмових звернень від ради, батьківського комітету, дирекції навчально-виховного комплексу з проханням перепрофілізації закладу у відділ освіти не надходило... Зміну профілізації відділ освіти вважає недоцільною...». Це, на мій погляд, ставлення Луцького райво, свідчить про негативне відродження козацького способу життя, а дії чиновників межують з відкритим та прихованим саботажем указів Президента України. Важко навіть уявити, щоб жоден вчитель історії, фізкультури, директор школи району не приїхав, і не те, що не взяв участі, а навіть не послухав наукові доповіді на 1-ій Всеукраїнській конференції «Волинь — край козацький», яка проходила в червні цього року в Рокинях. Навіть директор агроліцею Іван Галалюк (історик за фахом) не прийшов і не поцікавився чому зібралися козаки і науковці в Будинку культури, що поруч з ліцеєм. Випало побувати в обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, який очолює полковник Павло Боснюк. Коли я побачив перед входом у ліцей масу людей, то подумав, що це, мабуть, якийсь політичний мітинг. Батьки і дідусі, їх внуки, які хочуть навчатися, стояли, хвилюючись біля входу, коли приймальна комісія проводила відбір дітей на навчання.У цьому році бажаючих вступити до ліцею було в сім разів більше, ніж вакантних місць. — Давайте відкриємо у вас ще два класи козацького напрямку, — запропонував начальнику ліцею. — Я б з радістю це зробив, — відповів Павло Боснюк, — але немає де розмістити дітей. За ініціативою козацьких отаманів Петра Олешка, депутата обласної ради, та Володимира Присюжнюка, які з листом звернулися до голови обласної ради Анатолія Грицюка, його заступник Володимир Банада скликав нараду по даному питанню. Понад дві години козацька старшина, з фінансистами і економістами, освітянами і юристами обговорювали як бути, щоб діти навчалися не просто у військовому ліцеї, а у козацько-військовому закладі. Програми вже є, фахівці теж, є й бажаючі навчатись. Керівництво обласної ради підтримує цю ідею — не вистачає одного — приміщення, хоч, по суті, можна використати колишні будівлі прикордонної частини, які поряд військового ліцею. Ось так ми не знаходимо розуміння у вирішенні патріотичної справи ні в районі, ні в Луцьку.
