Про ощадність наших прапрадідів ходять повір’я, легенди і навіть анекдоти...
Галина КАЖАН
Про ощадність наших прапрадідів ходять повір’я, легенди і навіть анекдоти. Досі в пам’яті зафіксувалась така картина: дядько Іван на ярмарку вибирає гумові чуні, вигинає, хукає, нюхає, придивляється до кожної клейки з такою прискіпливістю, з якою він не дивився навіть на тітку Олю, коли вона була ще дівкою.
На мою іронію відповідає, що «дурних грошей у господі не існує, а кровні він на вітер викидати не звик». Так, то правда, батьки стару каструлю чи виварку не викидали на смітник, а запаювали, лудили і ще довго річ слугувала. Та й старе ганчір’я мало своє призначення, чекало часу, коли своїм коником буде їхати дядько онучник і кричати: «Клоччя, онуччя, баби!» І баби поспіхом несли все «добро» онучникові, вимінювали на соду, дріжджі, синьку, глиняні півники, цукерки-смоктунці та всілякий скарб для малечі. Час минув і в нашу свідомість увірвалось поняття — одноразовий товар. Памперси, прокладки, посуд… А от про те, що існують ще й одноразові скриньки для бюлетенів, я довідалась лише на останніх виборах. Коли на виборчу дільницю № 34 міста Луцька привезли скриньки, розпакували, стали складати, я звернула увагу, що вони зроблені абияк, халтурно. І тоді захотілось довідатись, хто ж продукує такий брак. На упаковці прочитала ось такі реквізити: «Виробники: КМНВП «Термік», м. Краматорськ Донецької області, вул. Рум’янцева, 31, (тел./ fax 06264-6313704), завод рекламного та виставкового устаткування м. Ростов-на-Дону». Тепер вам зрозуміло, якого виробника ми підтримуємо своїми щорічними виборами. Якщо не вміємо самі навіть скриньки склепати, то про що говорити більше? Але якщо вже замовляємо в сусідів навіть скриньки, то давайте їх берегти. Тим більше, що виборче шоу стає щорічним.
