ЦІНИ НА ГАЗ ПОВИННІ БУТИ СПРАВЕДЛИВИМИ

Всіх нас, споживачів газу, турбує проблема цін на так зване «блакитне паливо», без якого дехто не уявляє свого побуту. Ще у грудні минулого року постановою Кабінету Міністрів України № 1672 було затверджено роздрібні ціни на природний газ, які коливались від 31,5 копійки до 1 гривні 29 копійок в залежності від кількості спожитого газу.

Володимир ПАРХОНЮК, депутат Ковельської районної ради, заступник голови бюджетної комісії

Цілком справедливо: використовуєш більше газу, маєш надлишкову опалювальну площу — плати дорожче. Основна ж маса сільських споживачів, а це приватні власники житлових будинків та квартир, тобто громадяни з малими та середніми достатками (що не мають маєтків), платили за газ в основному від 31,5 до 52,6 копійки за один кубометр газу, в залежності від того, встановлений лічильник чи ні.
Як би там не було, але до таких цін люди вже звикли. І яким же було здивування споживачів, а саме жителів нашого району, котрі, виклавши всі свої заощадження, а дехто залізши у борги для підведення газу, коли їм в розрахунковій абонентській книжці Ковельським управлінням по газопостачанню і газифікації встановили ціну 98 копійок за один кубометр, тобто призначено платити за шкалою, де обсяг споживання природного газу перевищує 12000 кубометрів на рік — і це для звичайної сільської хати з опалювальною площею 50-60 квадратних метрів. Будь хто з вас, шановні читачі, особливо ті, хто має власну систему індивідуального опалення, чітко знає, що для обігріву такої оселі необхідно, як мінімум, в три рази менше «блакитного палива».
В чому ж причина? Можливо, Ковельським управлінням по газопостачанню і газифікації неправильно обраховано ціни? Ні, газовиками чітко виконуються настанови уряду, який у червні цього року постановою № 821 «вдосконалив» розрахунок роздрібних цін для споживачів, система газопостачання яких раніше не була підключена до газорозподільної мережі, вказавши, що річний обсяг споживання газу в поточному році «визначається за 12 місяців відповідно до встановлюваних законодавством норм споживання природного газу».
От в цьому і все «ноу-хау», адже норма на опалення згідно з постановою № 619 від 8 червня 1996 року становить 11 кубометрів на один квадратний метр в місяць опалювального періоду. Виходить так, що для досягнення мети, для викачування останніх коштів з населення всі способи добрі. А от про те, що ця «соціалістична» норма необґрунтовано завищена — нікому нема діла. Адже до 1996 року дана норма споживання була встановлена на рівні 5 кубометрів газу на один квадратний метр в місяць опалювального періоду. У нас що, зими стали холоднішими?! Та й опалювальне обладнання, будь-який сучасний котел, за коефіцієнтом корисної дії не можна й близько порівнювати з аналогами 1996 року. До того ж, споживачі в більшій мірі здійснюють заходи по збереженню тепла.
На всі претензії своїх клієнтів газовики відбуваються запевненнями, що в кінці поточного року буде здійснено перерахунок оплати за газ і різницю в коштах вони повернуть. Але де ж взяти ці зайві кошти, які за два з половиною місяці, що залишилися до кінця року, складуть більшу суму, ніж середньомісячна пенсія на селі? І чому населення має кредитувати місцеве газове господарство? На мою думку, здоровий глузд тут взагалі відсутній.
Ще на початку 2007 року, спілкуючись з виборцями, я дійшов висновку, що встановлення ціни на газ в поточному році від обсягів використаного газу за попередній рік взагалі не стимулює заходи по енергозбереженню. Скажіть, чи будете ви при цьому у себе вдома утеплювати стіни, вставляти сучасні вікна, замінювати опалювальну техніку, витрачаючи на це чималі кошти?
Вважаю, що стимули мають бути розставлені чітко: здійснив заходи з енергозбереження — отримай результат не тільки від економії в обсягах споживання, а й по ціні. Ви думаєте, що це не розуміють у Кабінеті Міністрів України? Ні, розуміють. Адже про те, що нинішній порядок нарахування (від обсягів використаного газу за попередній рік) не стимулює скорочення обсягів споживання газу населенням, на зустрічі з журналістами заявив міністр палива та енергетики Юрій Бойко ще 20 лютого 2007 року. Але й по сьогодні ніяких дій в цьому напрямку не зроблено.
Звичайно, перелік проблем по забезпеченню природним газом населення та ціноутворення на «блакитне паливо» сказаним не вичерпується. Можливо, хтось із читачів «Волині» спробує продовжити цю дискусію. Думаю, що про це треба говорити, порушувати такі важливі питання на рівні місцевих рад. Тільки тоді ми можемо розраховувати, що нас «почують»урядовці та внесуть відповідні проекти рішень на покращення ситуації з врахуванням в першу чергу інтересів простого громадянина.