Українці — люди бувалі, і чимось здивувати їх важко, бо ж звикли до всілякого роду перегинів. Усі ми нещодавно були свідками «ліквідації» ДАІ. І що ж у результаті маємо?
Українці — люди бувалі, і чимось здивувати їх важко, бо ж звикли до всілякого роду перегинів. Усі ми нещодавно були свідками «ліквідації» ДАІ. І що ж у результаті маємо? Різке збільшення кількості ДТП і смертей на дорогах, безкарність «крутих» на іномарках, які «літають» уже по тротуарах і паркуються, де заманеться...
Костянтин ВАСІН
Тепер схаменулись і поспіхом намагаємося відновити роботу ДАІ. Та зруйнувати завжди легше, ніж відбудувати. Тепер треба не тільки наводити лад у цій службі, а й приборкувати розгнузданість тих, над ким покликані наглядати дорожні автоінспектори. Далеко не треба йти. В Луцьку дійшло до того, що власники іномарок не помічають пішоходів на переходах, безкарно їдуть під заборонні знаки і не реагують навіть на червоне світло світлофорів. А молодь усе частіше дозволяє собі сідати за кермо після випивки в кафе-барах... Не відстають від них і водії таксі, на власний розсуд підбираючи місця для парковок. Наприклад, посеред тротуару. Яскравий приклад: парковки на вулиці Винниченка, 2, навпроти приміщень прокуратури та обласного управління МВС. Як на мене, це виклик і владі, й міліції. Про маршрутки, водії яких у боротьбі за клієнта влаштовують справжні перегони, годі й мову вести. На заборону міської влади зупинятись у чітко визначених місцях рік ніхто не зважав. Зупинялися там, де їх зупиняли пасажири, навіть якщо це створювало небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, пішоходам. Один з прикладів — несанкціоновані зупинки «маршруток» біля ринку поблизу готелю «Лучеськ» при вході до нього та на пішохідному переході через проспект Відродження. Довелося стати свідком того, як автомобіль із державним номерним знаком АС 6398 АІ припаркувався просто посеред зупинки громадського транспорту на проспекті Волі. Її намагається обминути тролейбус, водію ніяк це не вдається через інтенсивний потік транспорту, всі нервують... Окрім, звичайно, власника цього авто, який без жодних докорів сумління в цей час безкарно вирішує свої питання. Тривалий час я працював у міськвиконкомі і добре поінформований про проблему вулиці Лесі Українки, яку чи не щовесни обіцяли зробити пішохідною зоною. Тим часом ситуація з кожним роком стає все менш контрольованою. Сьогодні, йдучи луцьким Бродвеєм, мусиш раз по раз озиратися, щоб, бува, хтось не зачепив крилом іномарки... Нарікань на роботу «даішників» дуже багато. Вони, схоже, думають не про те, як зробити рух безпечним, а як покласти копійку до власної кишені, підловити когось, хто не дуже добре знає свої права. Інакше як пояснити, що патрульні пости вони виставляють не там, де найінтенсивніший рух, а там, де їх не очікують? Або для чого, скажіть, зупиняти «Москвич» чи «Жигулі», які йдуть у загальному потоці й правил дорожнього руху не порушують? Упевнений, з моїми судженнями погодиться багато лучан. Недаремно ж у деяких дворах люди вже встановлюють самодіяльні шлагбауми, інші захисні «редути», в надії, що хоч вони зупинять безконтрольних водіїв... Вихід із ситуації, як на мене, один — треба зробити ДАІ елітним міліцейським підрозділом, дати їм нормальну зарплату і влаштувати особливий відбір кадрів на цю службу. Тоді над ДАІ перестануть кепкувати, складати про них анекдоти, а на дорогах поменшає злісних порушників, автопригод, каліцтв і смертей... м. Луцьк.
