«Говорить Володимир-Волинський». Це ми чули від червня 1940 року, а після війни з листопада 1944 року. Вірніше, ще десь йшла війна, а радіо проводове вже розповідало про місцеві справи, про відбудову, ліквідацію бід, яких зазнало місцеве населення, про втрати у війні. Так було до 27 грудня 2007 року, коли востаннє пролунали позивні місцевого радіомовлення...
«Говорить Володимир-Волинський». Це ми чули від червня 1940 року, а після війни з листопада 1944 року. Вірніше, ще десь йшла війна, а радіо проводове вже розповідало про місцеві справи, про відбудову, ліквідацію бід, яких зазнало місцеве населення, про втрати у війні. Так було до 27 грудня 2007 року, коли востаннє пролунали позивні місцевого радіомовлення.
Ярослав ЦАРУК, історик, краєзнавець, почесний громадянин Володимира-Волинського
А вже 28 грудня все обладнання місцевого радіо було забрано, вивезено. Так вирішило, як мені сказали, керівництво Волинської державної телерадіокомпанії. Близько 95 відсотків українців не знають своєї історії, що засвідчує відомий історик Володимир Сергійчук, а його ще й позбавляють найдоступнішої своєї, свого села чи району інформації. Ніщо не зможе замінити місцеві повідомлення і ніхто не розкаже нам так, як своє місцеве радіо, де кожний міг виступити, якщо було що цікаве повідомити, пісню замовити, привітати зі святом чи днем народження. Та й коштів на місцеве радіомовлення виділялося небагато — до 35 тисяч гривень на рік. Так і напрошується думка, що це неспроста. Сьогодні радіо зліквідували, а через рік-два зліквідують місцеві газети. А й справді, навіщо вони? Що — мало обласних газет чи приватних? Недаремне радянська влада в 1960 році встановлювала проводове радіо по всіх селах області. Тоді державні мужі знали свою справу, знали, як ідеологічно впливати на людей, як подати селянинові «правду» про «щасливе», «заможне» життя в країні, в районі та селі. І не стрічав я знайомих, які б без тривоги не запитували про ліквідацію місцевого радіо. Бо що там не говоріть, а ще довго «брехунець» на кухні буде найпопулярнішим джерелом інформації і шкода, що не буде в ньому про своє місто, село, про тебе і нас місцевих. І коли то державні чиновники дбатимуть про нас, про державу, Україну, її історію?
