Найстаріших мешканців нашого села часто можна побачити біля дороги, що веде у сусідній Чаруків. Не милостині вони просять, а звертаються до односельчан, які проїжджають мимо, щоб, повертаючись додому, привезли їм хліба...
Найстаріших мешканців нашого села часто можна побачити біля дороги, що веде у сусідній Чаруків. Не милостині вони просять, а звертаються до односельчан, які проїжджають мимо, щоб, повертаючись додому, привезли їм хліба.
Володимир ТАЛИМОНЧУК
Бо якщо у Чарукові свіжим хлібом торгують і в крамниці, і в поштовому відділенні, і в кіоску, то у наш заклад торгівлі його чомусь не везуть. Якщо не так давно це був магазин товарів повсякденного попиту, збудований на пайові внески споживачів, то, потрапивши у приватну власність, перетворився на корчму, яку селяни називають «Жіночими слізьми». Бо найперші відвідувачі тут — любителі оковитої. Добряче підпивши, вони стають не надто розбірливими у словах. Тож діти, які купують морозиво, мимохіть слухають добірну лайку, яка злітає з язиків захмелілих дядьків. Цікаво було б дізнатися, хто ж став власником цього закладу торгівлі, щоб запитати, коли ж не горілка, а хліб стане повсякденним товаром у цьому магазині. с. Вигуричі Луцького району.
