Курси НБУ $ 38.16 € 41.26
Директор волинської школи воює на передовій  разом зі своїми учнями (Фото, відео)

Похресник і учень Володимира Шанковського прикриває правий фланг вогневої позиції вчителя, який змінив костюм педагога на військовий однострій.

Фото з архіву Володимира ШАНКОВСЬКОГО і Євгенії ХАРКІВ.

Директор волинської школи воює на передовій  разом зі своїми учнями (Фото, відео)

Учитель історії, очільник Ржищівської гімназії Мар’янівської територіальної громади Луцького району Володимир Шанковський (на фото) у перші дні війни став у стрій тих чоловіків, які до Перемоги захищатимуть Україну із думкою: якщо не я, то хто? 

На пекельній межі між Луганщиною та Донеччиною не лише за вчительський професіоналізм, а й за повагу до побратимів та готовність бути лідером у школі запеклих боїв бійці 50-го батальйону 100-ї окремої бригади територіальної оборони відразу охрестили його фронтовим Директором.
Цьогоріч 12 червня Володимир Іванович на «нулі» зустрів своє 50-ліття! Про те, який він, ювілей під шквальними обстрілами ворога, про настрої наших захисників дізналася, як мовиться, із перших уст

У рішенні лідера шкільна родина не сумнівалася

«Був на роботі…» – каже лаконічно Володимир Іванович про своє чергове бойове завдання на передовій. При цьому так привітно усміхається з екрана телефона, ніби прийшов в учительську з уроку.

Про цю душевну світлість ржищівського директора школи шанобливо при кожній нагоді переповідають всі, хто його знає. Авторка цієї публікації і в мирному житті  мала за честь спілкуватися з учителем, а згодом керівником Володимиром Шанковським. У хвилини його скромних розповідей про життя шкільної родини, її традиції і плани завжди ловлю себе на думці: за щирістю й шляхетністю цього чоловіка всі почуваються впевнено й надійно, наче за кам’яною стіною.

Друзі з Мар’янівської громади Володимир Проць, Олег Ничепорук, Володимир Шанковський, Платон Ткачук, В’ячеслав Тимощук мобілізувалися в один день і воюють разом.
Друзі з Мар’янівської громади Володимир Проць, Олег Ничепорук, Володимир Шанковський, Платон Ткачук, В’ячеслав Тимощук мобілізувалися в один день і воюють разом.

 Наприкінці лютого минулого року Володимир Шанковський і його односельчанин Володимир Проць стали сумлінно нести варту в добровольчому формуванні Мар’янівської територіальної громади, хоча добиратися  двадцятикілометровим бездоріжжям із віддаленого Ржищева до Мар’янівки було непросто й до воєнного стану. Повістка з військкомату теж не могла змусити Володимира Івановича злукавити перед собою, Богом і людьми. Його ж освітянська родина зізнається: хоча звістка «директор іде на війну» була для всіх снігом на голову, але в рішенні свого лідера вони не сумнівалися.

Став патріотом ще змалечку

У тилу також є фронт, на якому мудрість учителів – прицільна зброя. Чому Володимир Шанковський вирішив стати з ворогом віч-на-віч, а не скористатися правом на відстрочення від мобілізації?

– Я бачив, як на фронт ішли мої учні – діти, які виросли на моїх очах, ставали моїми друзями, ходили зі мною на риболовлю й полювання… На війні воюють і гинуть 19-річні, тому по-іншому не зміг. Маємо захистити нашу землю від тої російської нечисті, – каже вчитель.

Україна живе в його серці незалежною країною. За неї свого часу був вивезений у Сибір батько Іван Лукич, а в день проголошення омріяної Незалежності, доки син приїхав із урочистості в райцентрі, пан Іван вирізав із пластмаси акуратний тризуб, поєднав його з синьо-жовтим прапорцем і тими символами, наче найдорожчими діамантами, прикрасив вишиванку, в якій ходив до церкви. В ній заповів дітям похоронити себе.

Володимир Іванович не курить і не вживає спиртного, а до того, як став  директором у 2010 році, крім історії, вів ще й уроки фізкультури. Ці заняття були улюбленими навіть у найлінивіших школярів.

Мама Володимира Івановича Галина Миколаївна десятки років працювала вчителькою початкових класів. Малеча горнулася до її ласкавості й мудрості, наче до матусі. Серед любові Івана й Галини Шанковських до людей і України виросли всі четверо їхніх дітей. Ігор Шанковський господарює в сусідньому Скриговому, доньки Ольга Кухарська й Леся Кубішина, як і ненька, щедро засівали зернами добра і патріотизму свої освітянські ниви аж до виходу на заслужений відпочинок. Дружина Володимира Івановича Наталія Василівна теж працює вчителькою початкових класів. Тож родину по праву можна вважати учительською династією.

«Атмосфера здорова. Ми йдемо до Перемоги»

Директор, як завжди, більше розповідав не про себе. Цього разу – про тих, з ким тепер відвойовує Україну. Гордився друзями Володимиром Процем із Ржищева, Олегом Ничепоруком і Платоном Ткачуком із Мар’янівки, В’ячеславом Тимощуком із Борочича. Всі вони були в теробороні, а, здружившись, прийняли рішення бути там, де найбільше потрібні справжні чоловіки, і всі мобілізувалися цьогоріч 20 січня. Вогневу позицію, на якій перебувають зараз, мінометним вогнем прикривають учні Володимир Павлюк і Сергій Семенюк,  якому пан Володимир є ще й хрещеним батьком.

«Побратими вже думають, як будуть вітати мене, а декотрі вже міцно тиснуть руку. Якщо матимемо хвилину без ворожого вогню, посидимо невеликим товариством за чашкою кави. Атмосфера в нас здорова. Йдемо ж до Перемоги», – мріяв про день прийдешній ювіляр.

До слова, Володимир Іванович не курить і не вживає спиртного, а до того, як став директором у 2010 році, крім історії, вів ще й уроки фізкультури. 

Ці заняття були улюбленими навіть у найлінивіших школярів.

Факультет фізичної культури, спорту та здоров’я закінчила донька Наталії й Володимира Шанковських.

Аліна працює тренером у Луцьку. Цей факультет, за словами батька, обрав для вступу син Богдан, цьогорічний випускник Бужанівського ліцею.

Подарунки від… ювіляра вже на батьківщині

«Наш директор ще й дуже хороший організатор, сусід, порадник», «Володимир Іванович одним із першим подружився з онлайн-уроками», «В цього лідера все робиться вчасно», «Він душа кожного порядного товариства й неабиякий жартівник»… Нехай ці і ще багато хороших слів, які про Вас, Володимире Івановичу, щиро сказали Ваша колишня вчителька Євгенія Харків, від очолюваного вами колективу – колега-освітянка Марія Василюк, голова об’єднаної профспілки працівників освіти і науки Городищенської сільської, Горохівської міської і Мар’янівської селищної територіальних громад Євгенія Карп’як, голова Мар’янівської селищної ради Олег Басалик та багато інших, будуть Вам приємним подарунком до знакового ювілею.  

Дві пані Євгенії (Харків і Карп’як), подружжя вчителів Валентина й Володимир Сусі, юна художниця Вероніка Даньчук  зі Скригова через волонтерку Валентину Маціюк передали імениннику, окрім торта та інших смаколиків, чимало потрібних на війні речей. Відповідь воїна-інтелігента зворушлива до сліз:

Вероніці він подякував своїм шевроном, учням – солдатськими сухпайками, а всім-усім – сердечним відеозверненням. 

 

Рідна Волинь адресує Вам, імениннику, молитовне побажання: повертайтеся додому якнайшвидше з Перемогою. Ми всі чекаємо Вас! Ваш талант бути Людиною, Вчителем, Захисником, Другом воістину незамінний! 

 

 

 

 

 

 

 

 

Читайте також: «Тато знаного волинського хлібороба Валерія Діброви пережив Голодомор».

 
 
 
 
 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel