Курси НБУ $ 38.35 € 41.56
Поки гості Голоб милуються голубим двоповерховим будинком, порятунку потребує тутешній палац Вільгів

«Навіть якби залишився один фундамент старовинної споруди, то його треба було б принаймні законсервувати й зберегти».

Фото Катерини ЗУБЧУК.

Поки гості Голоб милуються голубим двоповерховим будинком, порятунку потребує тутешній палац Вільгів

У цьому селищі на Ковельщині є чимало пам’яток архітектури, котрі важливо зберегти для нащадків як місточок між минулим і майбутнім. З точки зору сьогодення це привабило б туристів у населений пункт, перша згадка про який датується 1434 роком

«У 1950-му споживча спілка району купила хату в Новому Мосирі й збудувала тут своє приміщення»

За багато літ журналістських відряджень я стільки разів проїжджала через Голоби та й безпосередньо в селищі бувала, що навіть не берусь робити якийсь підрахунок. І завжди звертала увагу на дерев’яний двоповерховий будиночок із колонами, пофарбований у голубий колір, бо ж він стоїть на видному місці, у самому центрі – на перехресті траси міжнародного значення й головної вулиці – Незалежності. Але так склалося, що тільки тепер довідалася про історію приміщення, що вирізняється на фоні загального ландшафту.

За інформацією, на яку натрапляла в мережі, це «адміністративний будинок». Але є й такий варіант: нібито за Польщі в ньому розташовувалася управа волості. Ну а зараз приміщення належить Голобському споживчому товариству: на першому поверсі – торговий зал, на другому – контора. Надія на те, що від господарів одержу якусь конкретнішу інформацію. Забігаючи наперед, скажу, що мені пощастило. Галина Мусь, котра вже 23 роки очолює споживче товариство, як виявилося, в силу обставин цікавилася історією голубого будиночка. Тож вона охоче відгукнулася на моє запитання з приводу того, чи знає його «родословну», й розповіла:

– Свого часу, коли споживча кооперація була, м’яко кажучи, не в пошані, я почула з неофіційних джерел, що ось цей будиночок ми можемо втратити, якщо не доведу, що він завжди був наш. Тому-то їздила в Державний архів Волинської області, щоб докопатися до коренів. Ось тоді й дізналася з відповідних документів, що в 1950 році тодішній голова споживчого товариства Голобського району (такий район існував з 1940 по 1959 рік. – Авт.) купив у селі Новий Мосир у якогось небідного хазяїна хату й перевіз сюди. Так тут і з’явився цей голубий будинок. Колись на першому його поверсі була чайна, здається, з назвою «Голубий Дунай». Потім – магазини господарських товарів, квітів, перукарня... А на другому, як і тепер, – контора споживчого товариства. Зараз місцевий підприємець Андрій Криса орендує перший поверх в основному під ветеринарну аптеку. Крім того, тут можна купити корм для домашніх тварин...

Три цінні скульптури, встановлені в 1711 році: Пресвята Діва Марія, Святий Антоній Падуанський та Святий Йоан Непомуцький. Ці об’єкти потребують реставрації.

Завдяки тому, що приміщення постійно в ужитку, воно й збереглося. Правда, трохи атмосферою середини минулого століття віє, коли переступаєш поріг торгового залу чи контори, але для того, аби зробити якісний ремонт, потрібні чималі кошти. А може, це й краще, бо осучаснений інтер’єр навряд чи гармонував би із зовнішнім виглядом голубого будиночка, елементами його оздоблення (металочерепиця, якою покритий виступ даху першого поверху, – це вже сьогодення). До речі, піднімаючись крутими металевими східцями на другий поверх, я подумала, що колись вони, мабуть, теж були дерев’яні, як і сам дім, та з часом зістарилися, тож довелося замінити.

«Поки що проєкту на реставрацію ми не бачили й жодної угоди не підписували»

Голубий двоповерховий будинок із колонами у центрі Голоб став його своєрідною візитівкою. То така собі цікавинка. А ще ж у селищі є чимало давніх пам’яток архітектури. Це й костел Архангела Михаїла, який був свого часу відреставрований, православна церква Георгія Змієборця. А моя остання поїздка мала неабиякий інформаційний привід. Якраз тоді на сайті «Волинський монітор» з’явилося повідомлення про те, що «Інститут «Полоніка» оголосив про свій новий проєкт – реставраційні роботи в Голобах на Ковельщині у рамках стратегічної програми «Охорона культурної спадщини». Йдеться про три цінні скульптури, встановлені в 1711 році: Пресвята Діва Марія, Святий Антоній Падуанський та Святий Йоан Непомуцький. Ці об’єкти потребують реставрації, яку планується провести у 2023 році». Тобто мається на увазі не якась невизначена перспектива (це один із багатьох проєктів, які інститут «Полоніка» має реалізувати на Волині).

Звичайно, я не сподівалася, що вже почались якісь роботи, але думала, що у селищній раді дізнаюся про деталі цього проєкту. Тим часом про плани інституту «Полоніка» тут дізналися з повідомлення в інтернеті. Тож при зустрічі заступник голови Наталія Борисюк, яка згідно зі службовими обов’язками відповідає за збереження культурної спадщини на території громади, сказала:

– Так, торік восени, вже в період воєнного стану, ми з представницею польської сторони оглядали скульптури, зокрема, стосовно того, наскільки штукатурка на постаментах автентична. Але поки що проєкту на реставрацію не бачили й жодної угоди не підписували. Будь-які роботи можуть проводитися, якщо є проєктно-кошторисна документація. Її нема. Однозначно, що скульптури потрібно зберегти. І ми це по можливості робимо. Торік територія, де вони стоять (це – колишня Ринкова площа), була відкрита для відвідувачів. Є ще одна пам’ятка архітектури на вулиці Шевченка, котра розташована у приватному дворі. У реєстрі всі ці пам’ятки значаться як «каплиця із скульптурою».

Пам’ятки архітектури, які знаходяться на території громади, вона ж повинна й утримувати, вживати заходів, щоб вони не руйнувалися, робити косметичний ремонт. А ось стосовно реставраційних робіт, то спочатку потрібно провести відповідні дослідження. Це має бути передбачено й проєктом, запланованим інститутом «Полоніка». Оскільки в селищній раді проєкту ще не бачили, то тут і не можуть його коментувати.

У селищній раді сподіваються, що невдовзі їх ознайомлять із проєктом, котрий, як зазначено, має бути реалізований у цьому році.
У селищній раді сподіваються, що невдовзі їх ознайомлять із проєктом, котрий, як зазначено, має бути реалізований у цьому році. 
Голубий будинок на картині мешканки Голоб Антоніни Байди.
Голубий будинок на картині мешканки Голоб Антоніни Байди. 
На початку 1990-х років в’їзну браму садиби Вільгів відповідним рішенням влади області передано в користування УПЦ Київського патріархату. Вона була перебудована на церкву, тож найкраще збережена.
На початку 1990-х років в’їзну браму садиби Вільгів відповідним рішенням влади області передано в користування УПЦ Київського патріархату. Вона була перебудована на церкву, тож найкраще збережена.

А ось про ще одну пам’ятку архітектури національного значення – залишки садиби Вільгів – Наталія Борисюк розповіла:

– На початку 1990-х років в’їзну браму садиби Вільгів відповідним рішенням влади області передано в користування УПЦ Київського патріархату. Вона була перебудована на церкву, тож найкраще збережена. Щодо іншого приміщення, то два роки тому я зверталася в Міністерство культури України з тим, аби погодити ремонтні роботи, оскільки пам’ятка була в аварійному стані й могла когось привалити. А ще довго тривало листування з приводу того, як нам садибу Вільгів узяти на баланс громади. І лише в цьому році нарешті оформлено право власності. Але за цей час будівля зазнала ще більшого руйнування – вже й даху нема.

«Навіть якби залишився один фундамент старовинної споруди, то його треба було б принаймні законсервувати й зберегти»

Дехто скептично ставиться до того, що зруйнований двоповерховий будинок із колонами, який сьогодні вже без даху, вікон і дверей, називають колишнім палацом Вільгів. Мовляв, це руїни радянської споруди на фундаментах концертного залу Вільгів, а сам палац, зведений у 1711 році, був знищений пожежею у XIX столітті й більше не відбудовувався. І справді, коли ми прийшли сюди із менеджером із проєктів Голобської селищної ради Юлією Франчук, яка взялася показати мені архітектурні пам’ятки Голоб, зокрема й цю, на очі потрапляла облицювальна плитка радянських часів.

 Юлія Франчук пам’ятає цей двоповерховий будинок із колонами ще у кращому стані.
Юлія Франчук пам’ятає цей двоповерховий будинок із колонами ще у кращому стані.

 Але пані Юлія каже, що навіть якби залишився один фундамент старовинної споруди, то його треба було б принаймні законсервувати й зберегти. Вона пам’ятає цей двоповерховий будинок із колонами у кращому стані (руйнування садиби Вільгів почалося після того, як звідси був переведений в інше, з кращими умовами, приміщення спеціалізований будинок-інтернат).

Руйнування садиби Вільгів почалося після того, як звідси був переведений в інше, з кращими умовами, приміщення спеціалізований будинок-інтернат.

– Стан цієї пам’ятки архітектури, як і старовинного парку, в якому вона розташована, – каже фахівець селищної ради, – це те, до чого не байдужі місцева влада, самі голобчани. Тому при кожній нагоді стараємося брати участь у конкурсах проєктів, аби залучити кошти на їхнє збереження. І в 2016 році в рамках програми «Україна – Польща – Білорусь» подавали проєкт щодо відновлення палацу Вільгів. На жаль, тоді грант не виграли. Може, через те, що в нас ще не було досвіду в цій справі, а оскільки йшлося про європейські кошти, то організаторам важливо було знати, чи зможемо їх правильно використати. Та й тоді на цю архітектурну пам’ятку громада не мала права власності. Сьогодні ситуація інша – ми вже плануємо й бачимо реально, що можна зробити своїми силами, а що – на залучені кошти. Може, вдасться виграти якийсь грант, щоб таки зберегти пам’ятку. Я схильна до того, що на сьогодні залишки будівлі треба убезпечити (десь підмурувати, дах перекрити) й законсервувати.

Ось такий вигляд має сьогодні пам’ятка архітектури –  садиба Вільгів.
Ось такий вигляд має сьогодні пам’ятка архітектури – садиба Вільгів.

 …На все це потрібні кошти. І коли при зустрічі із селищним головою Сергієм Гарбаруком мова зайшла про те, що б йому хотілося зробити для рідних Голоб, якби були великі гроші, Сергій

Володимирович сказав:

– Маючи кошти і, додам, хороших фахівців, насамперед треба було б зробити якісні дороги, щоб до об’єктів культурної спадщини можна було комфортно доїхати. І, звичайно, зберегти садибу Вільгів, законсервуваши її. Дивлюсь реально на ситуацію (а точніш – на селищний бюджет) і розумію, що про відновлення її вже не йдеться, бо на це потрібні не тисячі, а мільйони. Якщо поляки допоможуть із реставрацією скульптур, встановлених на початку ХVIII століття, про що вони заявили, то будемо вдячні за підставлене плече (думаю, нас невдовзі ознайомлять із цим проєктом, який, як зазначено, має бути реалізований у цьому році).

Сергій Гарбарук: «Не хочу списувати все на війну, але ми розуміємо, що поки вона йде –  є інші пріоритети. Волонтеримо, допомагаємо нашим захисникам».
Сергій Гарбарук: «Не хочу списувати все на війну, але ми розуміємо, що поки вона йде – є інші пріоритети. Волонтеримо, допомагаємо нашим захисникам».

 А ще болючим питанням є стан нашого старовинного парку. Хотілося б, аби тут були пішохідні й велодоріжки, гарне освітлення, сцена з майданчиком, де можна було б проводити різні заходи. А для цього сам парк треба прорідити, очистити від чагарників. Не хочу списувати все на війну, але всі ми розуміємо, що поки вона йде – є інші пріоритети. Волонтеримо, допомагаємо нашим захисникам, аби наблизити Перемогу. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Усі новини російсько-української війни – тут.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel