Щорічні обсяги використання упаковок збільшуються приблизно на десять відсотків. Але чи у виграші від цього споживач? На перший погляд, таке запитання є дивним. Хто відмовиться від зручної, естетично оформленої упаковки. Але хто платить за упаковку і скільки?..
Сьогодні вітчизняна упаковка, яка використовується для зберігання та транспортування продукції, не поступається закордонним аналогам. Щорічні обсяги її використання збільшуються приблизно на десять відсотків. Але чи у виграші від цього споживач? На перший погляд, таке запитання є дивним. Хто відмовиться від зручної, естетично оформленої упаковки. Але хто платить за упаковку і скільки? Щоб відповісти на останні запитання, слід виділити два основні акценти: “Як є” і “Як повинно бути”. Як є. Покупець, купуючи товар, платить за тару (упаковку). Він же заплатить за видалення побутових відходів, адже пошкоджена упаковка потрапляє в контейнер для сміття. А якась частка з його податку йде на облаштування сміттєзвалища.З одного боку, вітчизняні підприємства купляють сировину за кордоном, а з іншого, значна кількість вторинної сировини видаляється на сміттєзвалища. І державні адміністрації усіх рівнів з метою зниження екологічної напруги витрачають мільйони бюджетних коштів для обладнання нових санкціонованих “кладовищ” сировини. Як повинно бути. Згідно із законодавством підприємства усіх форм власності, що використовують тару (упаковку) для зберігання та транспортування своєї продукції, в тому числі у разі імпортування, повинні забезпечити приймання й утилізацію використаних пакувальних матеріалів або вивезення за межі України. Споживач продукції повинен мати можливість здати використану тару (упаковку) і отримати за неї, як за вторинну сировину, кошти. І, нарешті, на санкціоновані сміттєзвалища мають потрапляти лише відходи, що не використовуються, як вторинні матеріальні чи енергетичні ресурси. Тим часом, незважаючи на Закон України “Про відходи”, відповідні постанови уряду, домінуюча кількість вітчизняних підприємств-виробників продукції в тарі (упаковці) не забезпечує умов приймання використаної тари (упаковки). Мало того, зворотна тара приймається лише за частку її вартості. А державні органи на місцях, на які покладено контроль за виконанням природоохоронного законодавства, “роблять вигляд”, що так повинно бути. Для розв’язання цієї проблеми, з метою зниження екологічної та соціальної напруги, створено Державну компанію з утилізації відходів вторинної сировини, в тому числі використаної тари (упаковки) – “Укрекокомресурси”. Станом на сьогоднішній день комунальному підприємству “Луцькспецкомунтранс” у користування компанія передала тридцять контейнерів, проводиться робота по відкриттю заготівельних пунктів у найбільших містах області, а також по запуску в експлуатацію пересувних заготівельних пунктів. На найближчий час передбачено будівництво кількох ліній сортування твердих побутових відходів. На жаль, “Програма зниження екологічної та соціальної напруги шляхом створення системи збору, переробки та утилізації тари, упаковки, твердих побутових відходів як вторинної сировини у Волинській області” має багато шансів реалізовуватись досить довго. Бо, ще раз підкреслюю, переважна кількість виробників продукції в тарі (упаковці) ігнорує обов’язки, покладені на них щодо поводження з відходами. Звичайно, не можна не сказати про заготівельні підприємства, які приймають вторинну сировину. Так, приймають... Але лише відсортовану, лише без домішок. Тобто закупляють те, що потребує найменших фінансових, технічних затрат. Правда, і компанія не вирішить усіх екологічних проблем, але підняти рівень залучення відходів у повторне використання можна. Так само можна зменшити рівень сировинної залежності вітчизняних підприємств, забезпечити повернення коштів споживачам, зменшити вартість видалення ТПВ. До речі, аналогічний господарський механізм залучення відходів у вторинне використання запроваджено всіма країнами Євросоюзу, а також у США, Канаді. З розвинених країн світу лише Японія систему поводження з відходами фінансує з державного бюджету. В Росії готуються відповідні законопроекти. Ніна БРЕЛЬ, начальник обласного управління “Волиньекокомресурси”.
