Хоч на моїй полуничній грядці ростуть не суперранні сорти, першу стиглу ягідку віднайшла ще 23 травня. А в ці дні на луцьких ринках уже почали з’являтися місцеві полуниці...
Хоч на моїй полуничній грядці ростуть не суперранні сорти, першу стиглу ягідку віднайшла ще 23 травня. А в ці дні на луцьких ринках уже почали з’являтися місцеві полуниці.
Дарма, що вони, як зауважила колега, лиш тільки-тільки поціловані сонцем, та все ж, за твердженням покупців, смачніші, корисніші за привозні, та й дешевші. Бо за перші спокусливі ягоди доводилося платити по 35—30 гривень за кілограм, згодом ціна знизилась до 25, а за волинські просять по 25—15, як пощастить. До того ж, товар цей делікатний, при транспортуванні псується, тож можна було почути нарікання волинян на якість привозних ягід. Купила бабуся внучкові 300 грамів, а вони виявилися прокислими. Зрештою, це лише перша хвиля полуничного врожаю, а він цьогоріч обіцяє бути щедрим навіть всупереч посушливій весні й запізнілим приморозкам. Звісно, щедрим у тих, хто не лінувався належно доглянути грядки, бо полуниця належить до тих культур, які вимагають чимало праці.
