Останнім часом ведуться гарячі полемічні дискусії стосовно договору про ЄЕП. Маючи багаторічний досвід роботи на підприємствах Волині на посадах, які сьогодні називають “менеджер”, хочу висловити і свою думку...
Останнім часом ведуться гарячі полемічні дискусії стосовно договору про Єдиний економічний простір, підписаного нещодавно в Ялті Президентом України. Маючи багаторічний досвід роботи на підприємствах Волині на посадах, які сьогодні називають “менеджер”, хочу висловити і свою думку. ЄЕП як економічна категорія — добре це чи погано? Моя відповідь однозначно позитивна. Як підтвердження — наведу приклад роботи Ківерцівського механічного заводу. Сьогодні це підприємство — банкрут. А в роки роботи в системі єдиного народногосподарського комплексу Радянського Союзу це було потужне підприємство, яке спеціалізувалося на виготовленні контейнерів трьох модифікацій. На луцькій дільниці цього заводу вироблялися спеціальні контейнери, основним замовником яких був Норильський гірничо-збагачувальний комбінат, який використовував їх для транспортування поліметалічних руд на підприємства Союзу, а також на експорт, зокрема, в Англію. Виготовлення контейнерів відбувалося за принципом масового виробництва, що давало можливість впроваджувати передову технологію. Так, саме на цій дільниці у співдружності з Київським інститутом електрозварювання ім.Патона нам вдалося одними із перших в системі міністерства шляхів сполучення запровадити плазмове різання товстолистової сталі, що забезпечило високу економічну ефективність. Неважко збагнути географію: Волинь — Норильськ (за Полярним колом) — Англія... Але навіть при такому географічному ланцюжку завод мав стабільне замовлення, високу рентабельність, своєчасно розраховувався з державним бюджетом, і, що дуже важливо, більше ста робітників мали надійні робочі місця, гарантовану високу заробітну плату. Але особливо рельєфно переваги ЄЕП видно на виготовленні 5-тонних залізничних контейнерів. Доцільно наголосити, що кожний четвертий контейнер для залізничних перевезень у СРСР в 70—80-их роках виготовлявся в Ківерцях і наш “портфель замовлень” був досить щільним: Львівська, Південно-західна, Білоруська, Московська, Донецька та інші залізниці... Масове виробництво контейнерів змушувало нас шукати прогресивних технологічних рішень. Так, при переході на виробництво гофрованих контейнерів на наше замовлення Магнітогорський металургійний комбінат організував прокат гофрованого листа, що для нашого заводу дало значну економію профільного прокату, а сам контейнер став майже на одну тонну легшим. Конструкція контейнера передбачала дерев’яну підлогу, для чого необхідно було забезпечити регулярне постачання пиломатеріалів. Ось ці матеріали ми по 10—15 вагонів щомісячно отримували з Російської Федерації. А коли б ці сосни та смереки різали на Волині, то при таких обсягах виробництва (14 тис. контейнерів на рік) волинські ліси були б лисими! Таких прикладів можна було б наводити ще багато. Як кровоносні артерії людського організму живлять ритмічну пульсацію серця, так широко розгалужені економічні зв’язки живлять суспільство і дають можливість кожній людині чесною працею забезпечити свій добробут. Але варто зауважити, що міждержавні договори підписують не менеджери, а політики. Саме тому депутатам Верховної Ради України при розгляді договору про ЄЕП необхідно проявити максимум компетентності, максимум патріотизму, аби ратифікований договір передбачив такі умови його підписання, щоб усі його учасники були в рівних умовах. У народі кажуть: дружба дружбою, а грошики рахувати варто нарізно, аби вигода була всім. Микола ТАРАСЕНКО, пенсіонер, колишній начальник Ківерцівського механічного заводу.
