У газеті «Волинь-нова» за 12 березня 2009 року було опубліковано матеріал Ярослава Гаврилюка «За що судили сільського голову?», який...
У газеті «Волинь-нова» за 12 березня 2009 року було опубліковано матеріал Ярослава Гаврилюка «За що судили сільського голову?», який, на моє переконання, є однобоким і тенденційним. Автор описує перипетії, пов’язані з моєю багаторічною боротьбою за офіційне узаконення права на житло і присадибну ділянку. Але ситуацію висвітлено лише зі слів сільського голови В. М. Федорук. А ось зі мною перед написанням статті Ярослав Гаврилюк не розмовляв, не врахував моїх свідчень, доказів, незаперечних фактів, підтверджених відповідними документами
Надія КУШНЕРУК
У читачів могло скластися враження, що сільський голова вболіває за те, щоб у селі був дитсадок. Насправді ж багатолітня тяганина є зведенням рахунків зі мною. Коли я працювала директором місцевого радгоспу, то мені було виділено під житло частину приміщення колишнього дитсадка, який не використовувався. Інша частина цього приміщення стоїть занедбана й досі, руйнується, і чомусь В. М. Федорук не подбала про її збереження, про відновлення роботи дитсадка. Численними судами доведена абсолютна законність отримання мною житла. Я вже одинадцять з половиною років сплачую квартплату, яку нараховує сільська рада на всю житлову площу. Квартиру я одержала у серпні 1997 року, в жовтні був виданий ордер, а в грудні на вимогу міжрайонної прокуратури це питання розглядалось на сесії сільської ради, яка затвердила рішення виконкому. Через кілька місяців В. М. Федорук стала сільським головою. Якщо у виділенні квартири було допущено порушення, то чому В. М. Федорук як сільський голова не оскаржила в суді згадане рішення, не притягнула до відповідальності осіб, винних, на її думку, в порушеннях? Чому дозволила мені робити ремонт, а згодом проживати на “захопленій” площі? В. М. Федорук особисто видала мені в 1999 році виписку з рішення сільської ради на дозвіл виготовлення свідоцтва про право власності житла сільської ради для виготовлення технічної документації на будинок та його газифікацію, спираючись на рішення виконкому від 11.08.1997 року “Про включення приміщення в житловий фонд”. Згодом В. М. Федорук висуне версію, що згадана виписка була видана у 1997 році кимось іншим, але за її підробленим підписом. Однак комунальне підприємство “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” на вимогу Ковельського міжрайвідділу внутрішніх справ, куди я зверталась із заявою, своєю довідкою підтвердило, що вищевказаний документ від сільської ради надійшов 21.01.1999 року, тобто в період головування В. М. Федорук. Щодо відчуження частини приміщення, яке видане мені під житло, то зауважу, що ніякого відчуження не відбулось, квартира, як і дитячий садок, залишились у відомстві сільської ради. Другим свідченням того, що Федорук зводить зі мною рахунки, став розгляд моєї заяви про надання дозволу на будівництво господарського приміщення. Мене звинуватили у самозахваті землі, навіть видали довідку, що я нібито користуюся 0,30 га землі, і прийняли рішення надати дозвіл на будівництво лише за умови сплати 2000 гривень. Насправді ж у мене було 0,21 га. Мою земельну ділянку переміряли представники районної прокуратури та районного земельного відділу. Ніякого самозахвату не виявили, у зв’язку з чим Ковельською міжрайонною прокуратурою на В. М. Федорук було складено протокол про корупцію. Рішення сесії сільської ради про надання мені дозволу на будівництво господарського приміщення за умови сплати 2000 гривень Ковельським міжрайонним судом було скасовано, апеляційним – рішення Ковельського суду залишено в силі. Проте дозволу на будівництво господарського приміщення мені сільська рада так і не надала. Подібна історія була і при розгляді моєї заяви про надання дозволу на приватизацію квартири. Сільський голова звинуватила мене у самозахваті частини приміщення і видала рішення сільської ради, яке, до речі, не відомо ким приймалось, з вимогою сплатити 20 тисяч гривень. Знову ж таки у ході судових слухань було встановлено, що цю суму В. М. Федорук визначила на свій розсуд. Те, що правда на моєму боці, підтвердили судові рішення. Справа тричі розглядалася Ковельським міжрайонним судом, тричі – апеляційним (два рази – Волинським і один раз – Львівським) і тричі – вищими адміністративними судами. Крім того, двічі досліджувались ті ж самі матеріали і при розгляді кримінальної справи, яка була порушена проти сільського голови В. М. Федорук за невиконання трьох судових рішень. Всього було задіяно в судових процесах 35 суддів, були залучені до вивчення матеріалів експерти. Невже всі вони пішли на порушення закону? Звичайно ж, ні. Сільський голова має бути взірцем дотримання норм законів, а не ініціатором порушення прав громадян. Чому ж В. М. Федорук грубо порушує мої права, гарантовані Конституцією? Може виникнути запитання стосовно позиції депутатів сільської ради, які начебто одностайно підтримують В. М. Федорук. На мою думку, на їхнє голосування під час сесії, в якій брали участь керівники прокуратури району, що прибули для того, аби роз’яснити суть порушень, допущених Федорук та правові наслідки цих порушень, вплинула присутність депутатів обласної та районної рад від БЮТ. Про яку законність можна говорити, коли народні обранці не вбачають нічого поганого у невиконанні судових рішень, безпідставно звинувачують у вчиненні тиску на депутатів представників прокуратури? Я вважаю, що лише завдяки політикам та можновладцям В. М. Федорук досі працює сільським головою, хоч позбавлена права займати цю посаду згідно з вироком суду ще з 30 травня 2008 року.
