Коли діти відвертаються – це боляче… Історія на вечір

Спершу я дуже переживав, але, перечитавши праці Фройда й інші романи та добре обдумавши все, я нарешті почав жити по-іншому. І зараз розкажу чому.

Час для себе

Як сказав один мудрий чоловік: «Діти – це наче дім, у якому ти ніколи не житимеш: довго будуєш, дорого обходиться, нервуєшся, а врешті вони ще й ідуть».

На дітей іде безліч сил та часу, навіть якщо вони далеко. Сто разів прокручуєш невдалу розмову, переживаєш їхні поразки, злишся, що не чують тебе. Це виснажує.

Я не шкодую жодної хвилини, витраченої на дітей. Але треба чесно подивитися правді в очі: прийшов час витрачати енергію і на себе, відпустити. Я завжди готовий відповісти на дзвінок вдень і вночі, вислухати. Але я більше не чекаю. Бо очікування виснажує, як посуха: чекаєш, що от-от піде дощ, а сухість тільки посилюється.

Наші діти йдуть у світ саме по досвід. І якщо ми справді любимо їх – мусимо відпустити.

Одного ранку я встав і зрозумів: довкола – нікого, ніхто не знає, як я проведу день. І нікому – до того діла. Стало страшно і самотньо – ніби заплив на середину озера й відчуваєш під собою порожнечу. Я зрозумів: якщо нічого не робитиму – ця порожнеча поглине і мене. А мені ж – 64! Що далі?

Я зробив те, що відкладав роками: пішов у свою стару майстерню. Це було наче повернення в дитинство. Я почав майструвати крила для моделі літака. Три години пролетіли, як одна мить. І тоді мене осінило: у мене є час для себе, і ніхто його не відбере.

Діти повинні піти

У природі контакт дорослих дітей із батьками – рідкісне явище. Як тільки істота стає самостійною – вона залишає «батьківську територію». Інакше настає стагнація або змагання з батьками.

У дітей і батьків – різні ритми життя. Діти прагнуть нового досвіду, батьки – нав’язати свій. І тут, як дві ріки, стикаються.

Діти кажуть: «Ми хочемо все пізнати самі!» .

Батьки відповідають: «Ми вже все знаємо, зараз навчимо!».

Та якщо батьки перемагають і дитина не йде, вона залишається дитиною назавжди.

Буддисти вважали: знання – ніщо, досвід – усе. Пояснити дитині, що конфорка гаряча – це знання. Але поки вона не доторкнеться й не вигукне «Ай!», досвіду немає. Наші діти йдуть у світ саме по досвід. І якщо ми справді любимо їх – мусимо відпустити.

Вчитися жити наодинці – означає перемогти страх старості

Жити із самим собою спершу важко. Хочеться, щоб дзвонили, навідувалися, розважали. Але Фройд казав: той, хто знаходить сенс лише в інших, приречений на нещастя. Щасливий той, хто може бути задоволеним із самим собою.

Мене довго мучив страх старості: що колись залишуся сам і нікому не буду потрібен. Але коли я навчився жити наодинці, тішитися своїм часом і займатися тим, що люблю – цей страх зник.

Одинак – це не той, у кого немає друзів. Одинак – це той, кому самому із собою нестерпно.

Френк МЕЙНІЦ.