Максим Кривцов навіки залишився 33-річним…
Герой України Максим КРИВЦОВ: «Я стану класиком, лише якщо загину на війні…»
Президент Володимир Зеленський посмертно присвоїв поету-воїну з Рівного Максиму Кривцову звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» – за особисту мужність, героїзм та самовіддане служіння народу
«Вранці 24 лютого я дуже пошкодував про ці думки»
Максим «Далі» Кривцов був учасником Революції Гідності, у 2014 році добровільно пішов на фронт. Позивний отримав за схожі вуса, як у Сальвадора Далі. Воював у складі 5-го батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» і разом із «Вовками Да Вінчі», згодом був старшим кулеметником у Бригаді «Рубіж».
Після служби працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і у Veteran Hub, допомагаючи ветеранам. Також багато часу проводив із дітьми в межах проєкту «Строкаті єноти», навчав їх фотографуванню.
Після початку повномасштабної війни знову повернувся до лав захисників. 7 січня 2024 року, у 33 роки, життя воїна обірвалося на передовій внаслідок артилерійського удару. З ним загинув його рудий кіт, з яким Поет-Воїн жив разом у бліндажі і багато фотографувався.
Навряд існує місце вздовж лінії фронту, де б Максим Кривцов не виконував надскладних задач, більшість з яких досі під грифом «секретно»…
«…Навряд існує місце вздовж лінії фронту, де б Максим Кривцов не виконував надскладних задач, більшість з яких досі під грифом «секретно»… Київщина, Запоріжжя, Донеччина та Харківщина…», – згадував про Максима його побратим Дмитро Вербич.
Про своїх товаришів Максим відгукувався щиро та з повагою: «Найкращі люди у світі. Іноді я їх фотографую, іноді – пишу про них».
У грудні 2023 року побачила світ перша поетична збірка Максима «Вірші з бійниці», яку український PEN включив до переліку найкращих книжок року. Максим також є автором слів до пісень-хітів
«Жовтий скотч» та «Панівна висота».
В інтерв’ю спецпроєкту «Слова і кулі» у квітні 2023 року він розповів, що до повномасштабного вторгнення мріяв, аби українці усвідомили війну: «Я мав одну жахливу мрію, мені це часто снилося: ходити по Києву з автоматом, чекати на своїй станції метро зі зброєю на колінах. Я з тих жахливих людей, які говорили, що потрібно, щоб війна перенеслася на вулиці, як пожежа. Щоб інші також зрозуміли, що відбувається. Вранці 24 лютого я дуже пошкодував про ці думки», – розповів Максим.
«Людина з душею поета, з серцем воїна, з душею дитини та мудрістю старця»
Зі спогадів друзів та побратимів
Валерій ПУЗІК:
«Цілеспрямований мрійник, що хотів змінити світ. Він був Поетом з великої літери. Він мислив поезією. Його проза поетична. Це велика втрата для української літератури. А ще, він дуже чекав, своєї першої поетичної збірки. «Вірші з бійниці» вийшли друком за декілька тижнів до його загибелі….
Те, що він писав, було чесним. На мою думку, тільки люди, які проживають війну, мають право писати про неї. Він був проактивним, мав цінності й розумів, що треба за них боротися. Тому, власне, він став за свою країну».
Анастасія ХУДАВЕРДЯН:
«Максим – це людина, яка осявала своїм світлом усіх навколо. Є люди – як скеля, які багато що лишають по собі й на яких опираються. А Максим – людина-зірка. Людина-сонце. Які бувають дуже рідко. Які сяють дуже яскраво. Які осявають шляхи іншим. І коли вони згорають, то так гірко-гірко без них, бо пітьма надто темна. Бо розумієш, що без їхнього світла – і світ не такий. Він один на мільйон, на мільярд. Людина з душею поета, з серцем воїна, з душею дитини та мудрістю старця. Він дуже хотів, щоб його вірші читали. Читайте, будь ласка, він не напише їх більше».
Максим Кривцов всіляко намагався популяризувати свою збірку: розповідав про неї сам й просив інших поширювати. «Я стану класиком, лише якщо загину на війні», – написав він в одному із постів…
P.S. Тато Максима – Олександр Кривцов – є активним учасником нашого інтелектуального конкурсу «Гранатобуз із секретом». Для нас – це велика честь. Дякуємо за сина-Героя!
Читайте також: Олександр Кривцов на Світязі біг 5 км за свого загиблого сина разом із його книжками...
З висоти душі
«Твоє тіло – це мінне поле…»
Максим КРИВЦОВ
Твоє тіло
це
мінне поле
буду йти обережно
по колу
по губах
по руках
по ногах
бабах!
***
Ти більше
ніж дотик чи слово
ти руки
ти риба
ти мова.
(ти кошеня
що гаса по газону)
Ти більше
ніж сон та безсоння
ти річка
ти ліс
заповідна зона.
Ти більше
ніж дощ
ніж вітер
ти книги
ти хліб
ти літо.
Ти більше
ніж ти
ніж уява
ти квітка
ти тортик
ти кава.
Ти більше ніж
ніж
ніж усе це
ти вушка
ти губи
ти
серце.
***
Моя голова котиться від
посадки до посадки
як перекотиполе чи м’яч
мої руки відірвані
проростуть фіалками
навесні
Мої Ноги
розтягнуть собаки
та коти
моя кров
вифарбує світ у новий
червоний
Pantone* людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений
автомат
заржавіє бідненький
мої змінні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою.
* – Pantone (Пантон) – стандартизована система ідентифікації та відтворення кольорів.
Василь РОГУЦЬКИЙ.
Зараз також читають: Герой з Волині повернувся додому «на щиті»… у день народження своєї донечки.
