путін і перемир’я. Заради кого він готовий іти на поступки?

Трамп вважає, що путін може піти на справжні перемовини і мир заради нього. Добре бути Трампом. Тоді світ виглядає зовсім інакше.

Але ми не всі Дональд. І тому ми розуміємо, що єдиний, заради кого путін може піти на справжні мирні перемовини – то сам путін. Причому навіть не конкретний путін владімір владімірович, чоловік

Кабаєвої і дуже багатий негідник, а той путін, що потрапить на сторінки історії. І єдина річ, яка може змусити його зупинитись – це розуміння, що він стане негативним персонажем на сторінках російського підручника. Який не зробив росію великою знову (привіт, Дональде), а сприяв ще більшому розпаду імперії. Підручник історії – це те єдине, що зараз цікавить путіна. І це те, що змусило його свого часу прийняти рішення про повномасштабне вторгнення. І це те, що не дає йому зараз зупинитись.

І тут питання, чи дійсно він зараз може зважувати два таких сценарії? Чи бачить він загрозу? Теоретично єдине, що може змусити його відступити, – це економіка. Бо війна – це дуже дорого. І російська економіка тріщить по швах, а в бюджеті вимальовується мега чорна діра, яка може затягнути туди все. І всіх. Але чи пам’ятає хтось, що було з економікою під час Петра Першого? Навряд. І чи може так думати путін? Чи боїться він зараз, що російська економіка впаде так сильно, що росія піде шляхом Радянського Союзу? Який, між іншим, розвалився саме через економічні проблеми, адже був у дефолті останні роки свого існування. І який не витягнули навіть кредити МВФ та західних країн.

Правильна відповідь – ми не знаємо.

Будь-який раціональний президент зупинився б прямо зараз. Але путіну цікавий підручник історії, а не наступні вибори. І зважування ризиків відбувається в одній голові, де міркують не звичними нам категоріями. Ризик великої фінансової кризи для путіна тільки тоді значний ризик сам по собі, якщо він приведе до розпаду росії. Бо зубожіння російського народу йому по барабану…

Зубожіння російського народу путіну по барабану…

Тому так складно оцінювати зараз хід перемовин. Не тільки через те, що і українці, і лідери ЄС мають постійно лестити Трампу і не забирати у нього надію на Нобелівську премію, викривлює реальність та імітує багато сигналів, яких насправді немає. Але і тому, що все, що відбувається, підходить одночасно під два сценарії.

Перший – це реальні перемовини, на які згодився йти путін, побачивши значні ризики. Другий – це затягування ним часу разом із Китаєм, чи на догоду Китаю, чи за підтримки Китаю. Обидва варіанти зараз виглядали б однаково. А враховуючи природню недовіру до путіна, легше обрати консервативний сценарій і виходити з того, що володар кремля просто тягне час, маніпулюючи Трампом і намагаючись не отримати санкції.

Чи допомогли б сильніші санкції? Так. Бо вони б наблизили у голові путіна більш ризикований сценарій до реальності. Але президент США не хоче. І переконати його у зворотньому, схоже, може тільки сам путін. Який цього, звісно, не хоче. І продовжить грати свою просту, але таку ефективну гру, масажуючи его Трампа. Як він робив на Алясці. Так, це не допомагає йому захопити Україну, не може вже призвести до радикальної відмови Трампа від співпраці (дякуємо американському суспільству, зокрема, журналістам, що завзято пісочили Білий Дім після Аляски, і нашим європейським друзям). Але може лишати Трампу надію, про яку він іноді проговорюється. Що путін зробить щось заради нього. Хоча історія не знає прикладів, коли б путін щось взагалі робив заради когось іншого.

Тому поки санкцій не буде, війна триває. І тривають перемовини – чи їхня імітація. Просто зараз гаряча картоплина полетіла до путіна. Його хід наступний.

Сергій ФУРСА, інвестиційний банкір, фінансовий експерт, публіцист, радіо і телеведучий, блогер.

Зараз також читають: Провідник Майдану востаннє збирає усіх на Майдан: завтра Україна вшанує  памʼять Андрія Парубія.