Росіяни підкорили чукчів не зброєю, а – алкоголем

За те, що московити (тодішні росіянці) 130 років намагалися завоювати чукчів. І не змогли цього зробити саме військовим шляхом.

Російсько-чукотські війни продовжувалися з 1641-го по 1778-й роки. Це був ЄДИНИЙ приклад, коли російська імперія визнала свою військову поразку. І була змушена перейти до мирного договору та торгівлі.

Жоден інший народ Сибіру так довго і кровопролитно не боровся. Жоден! Чукчі не йшли на жодні переговори з ворогом. Чукотські воїни не один раз винищували експедиційні загони росіян та вщент руйнували закладені ними фортеці.

До 1720 року у всьому Сибіру нескореною росіянами залишилася тільки територія, що була населена чукчами.

Коли російські козаки досягли Чукотки в 17-му столітті, то їхньою головною метою було стягнення ясака (хутрової данини).

Однак чукчі, на відміну від багатьох інших сибірських народів, рішуче відмовлялися його платити і чинили запеклий збройний опір.

Перше зафіксоване зіткнення відбулося в 1641 році, коли чукчі напали на російських збирачів ясака в районі Колими.

У 1649 році на річці Анадир був заснований Анадирський острог (фортеця), який став головною базою російської військової та адміністративної присутності на крайньому Північному Сході.

У 18-му столітті російська імперія направила масштабні військові експедиції для підкорення чукчів. Одна із них відома як Анадирська партія. Ці походи очолювали Афанасій Шестаков і майор Дмитро Павлуцький. Вони обидва там і загинули. Загін Павлуцького було знищено, а загін Шестакова – захоплено. У війні з чукчами брав участь навіть російський флот.

Російсько-чукотські війни продовжувалися з 1641-го по 1778-й роки. Це був ЄДИНИЙ приклад, коли російська імперія визнала свою військову поразку.

Російські війська вдавалися до жорстоких методів – знищували стійбища, вбивали старійшин. Нічого не нагадує? Сотник Василь Шипіцин покликав на переговори 12 чукотських старійшин і всіх їх убив.

Часто чукчі чинили самогубство цілими сім’ями, щоб не загинути від рук завойовників. І відповідали партизанськими війнами, завдаючи росіянам значних втрат. Вони уникали прямих сутичок із великими загонами, озброєними гарматами, натомість атакували невеликі групи, обози та остроги, виснажуючи противника.

Чукчі демонстрували виняткову мобільність, мужність і винахідливість. І росіяни… обісралися.

Утримання Анадирського острогу обходилося загарбницькій імперії у понад 1 мільйон рублів. А виручка від ясака була мізерною. Вся імперія з купою грошей не змогла далі тягти виснажливу для себе війну проти значно меншого за чисельністю та ресурсами народу.

Чукчі захищали своє. Росіяни прагнули забрати те, що їм не належало. І тоді росія була змушена змінити тактику. Це був економічно-дипломатичний компроміс.

У 1788 році на річці Анюй відкрили ярмарок – типу «економічна інтеграція через взаємовигідну торгівлю».

У 1779 році імператриця Катерина II підписала указ про прийняття чукчів у російське підданство. Чукчі офіційно прийняли російське підданство, але фактично зберегли самоврядування і свободу. Це дозволило їм залишатися відносно незалежними до радянського часу.

Радянський Союз завершив колонізацію чукчів остаточно, знищуючи мову, культуру, традиційні ремесла, мистецтва, суспільний устрій, військовий дух, релігію, фольклор, міфологію.

Чукчі не потрібні росії. Як і інші народи Сибіру. І це, значною мірою, пов’язано з Арктикою, яка містить значні запаси нафти, газу та мінералів. Корінні народи вимагають дотримання своїх прав під час розробки цих ресурсів, у тому числі – права справедливої компенсації та участі в прибутках від видобутку ресурсів, які здійснюються на їхніх історичних землях.

Трохи фактів:

1. Етнічна чисельність чукчів становить близько 15 – 16 тисяч осіб.
2. Серед корінних народів Північного Далекого Сходу (Чукотка та Камчатка) чукчі є найбільш чисельними. Всіх інших – значно менше.
3. Найбільшою групою населення Чукотського АО залишаються росіяни – близько 50 відсотків за переписом 2010 року.
4. Лише 5 – 7 тисяч людей активно розмовляють чукотською мовою. Російська витісняє рідну мову.
5. Чукотська мова має відмінності у вимові між чоловіками та жінками, пов’язані з табу на вимовляння імен родичів чоловіка.
6. Основа життя чукчів – розведення оленів. Олень був усім: їжею, транспортом, одягом, житлом і матеріалом для знарядь.
7. Чукчі були відомі своїм войовничим характером. Цей народ загартований у військовому плані. Кожен чоловік був готовим воїном.
8. Чукчі вірили, що всі природні об’єкти (сонце, місяць, річки, гори, олені, морські звірі) мають дух. Центральна фігура – шаман. Він виступав посередником між світом людей і світом духів, лікував хвороби, пророкував і супроводжував душі померлих.
9. Різьблення по кістці та моржовому іклу – найвідоміший вид чукотського мистецтва, визнаний у світі і охороняється ЮНЕСКО.
10. Разом із росіянами до чукчів через коряків, чуванців і юкагірів прийшли заразні хвороби, наприклад сифіліс, який по-чукотськи зветься «чуванською або російською хворобою».