На фотожабі, де військові США в Анкориджі лагодять червоний хідник для вбивці путіна, використано як глузливий коментар американське гасло «Зроби Америку великою знову».
«Дух Анкориджа»: про що йдеться
російські чиновники, які останніми тижнями коментують миротворчі зусилля адміністрації Дональда Трампа, не забувають наголосити, що російсько-американський діалог з приводу умов завершення російсько-української війни має відповідати «духу Анкориджа». Але як це?
На перший погляд, це виглядає дивно. Адже під час американсько-російського саміту на Алясці (в місті Анко́ридж. – Ред.) не вдалося досягти жодних домовленостей, він навіть завершився завчасно… Так, Дональд Трамп згодом намагався кваліфікувати свою зустріч з путіним як успіх, але, здається, крім нього, у Сполучених Штатах так не вважав взагалі ніхто. Ну і жодної конкретики цього успіху Трамп ніколи не демонстрував. Тоді який такий дух?
Разом із тим – росіяни мають рацію. Саме тоді відбувся реальний злам в американській позиції.
Якщо до побачення з путіним Трамп все ж таки обстоював ідею припинення вогню з подальшим мирним процесом, після Аляски він майже остаточно затвердився на ідеї підписання мирної угоди – тобто перемовин під час війни. А це саме путінська ідея. путін продовжує розраховувати за допомогою мирних перемовин і демонстрації власної миролюбності «купувати час» для продовження війни на винищення і окупації нових українських земель. Тому мирний план Трампа влаштовує російського президента не змістом, а самим фактом свого існування. Самою логікою, що спочатку потрібно домовитися про мир, а припинення вогню має стати частиною цих домовленостей.
Тому що в цій логіці «човникова дипломатія» трампівських посланців може займати скільки завгодно часу, тривалі перемовини то з росіянами, то з українцями можуть відбуватися місяцями, а війна буде продовжуватися.
Саме після зустрічі на Алясці і відбувся реальний злам в американській позиції.
Так, можна сказати, що Трамп якраз зацікавлений в тому, щоб війна завершилася якнайшвидше. Хоча б з точки зору можливості отримати омріяну нобелівку. Але якщо путін не збирається домовлятися швидко, Трамп просто змушений буде погодитися з його темпами. Американський президент після чергового кавалерійського маршу в бік мирного врегулювання вже знову визнав, що ніяких остаточних термінів у нього немає. Хіба це не те чого добивається путін?
І коли ми починаємо обговорювати деталі мирного плану, зміни до нього, «справедливий» чи «несправедливий» зміст тих чи інших статей ймовірної угоди, ми насправді потрапляємо в чергову путінську пастку.
Тому що всі розмови про справедливість чи несправедливість мають відбуватися після припинення вогню, а не під час бойових дій.
Бо перемовини про мир під час бойових дій – це не перемовини, а тиск агресора на жертву і затягування часу у сподіванні запобігти новим санкціям. І, здається, Трамп це чудово зрозумів від самого початку й саме тому пропонував путіну припинення вогню. Чому ж американський президент змінив свій підхід?
Можливо, тому, що вирішив, що примусити путіна швидко зупинити вогонь йому все одно не вдасться, а якщо він погодиться на мирні перемовини, тобто піде назустріч російському президенту, тоді і з'явиться шанс і припинити вогонь, і завершити війну. Заразом.
Але Трамп недооцінює путіна. Для російського президента будь-який крок назустріч і є поразкою опонента, якого тепер потрібно тільки дотиснути. І тепер путін не тільки тягне час, але й переодягається у військовий однострій і погрожує «війною до останнього українця», чи навіть готовністю війни в Європі. Так, раніше російський президент не робив таких зухвалих заяв, але раніше і американський президент не йшов йому назустріч у самій послідовності кроків у процесі завершення війни.
Ось це насправді і є «дух Анкоріджа».
Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст, публіцист, письменник, телеведучий, блогер, член Українського ПЕН-клубу
Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
Читайте також: Зеленський розкрив пропозицію США щодо Донбасу.
