Тато віддав свою нирку для Даринки, а її мамі раніше – бабуся.
Спочатку нирку пересадили Юлії, а через 16 років – її доньці
В обох випадках ниркову недостатність спровокувала інфекційна хвороба, а врятували – рідні. Другу родинну трансплантацію нирки в одній сім’ї виконали спеціалісти Дитячої Лікарні Святого Миколая «Першого медичного об’єднання Львова»
Проблеми з нирками у 9-літньої Дарії почалися 3 роки тому – після того, як вона важко перехворіла на Covid-19. Імунітет дав збій. Дівчинка стала часто підхоплювати вірусні інфекції, а її організм почав нищити власні нирки. З’явився набряк тіла. Дитина перестала рости. Показники роботи нирок дедалі більше погіршувалися. Тож мама Даші Юлія почала шукати лікарню, спеціалісти якої зможуть допомогти за найгіршого розвитку подій. Обрала Лікарню Святого Миколая у Львові.
Коли родина туди звернулася, у Даші рівень креатиніну – головного індикатора здоров’я нирок – сягнув уже критичної позначки – більше 600 за норми до 100. Органи почали відмовляти. Лікарі стали обережно готувати маму до новини про необхідність діалізу та трансплантації.
Юлія спокійно їх зупинила і повідомила, що знає про це все. Адже сама пройшла такий шлях, а спусковим гачком для неї була ангіна. І вже 16 років жінка живе з пересадженою від її бабусі ниркою.
Це був перший такий випадок у нашій лікарні, коли хтось із батьків дитини, якій потрібна трансплантація, сам із пересадженою ниркою.
«Це був перший такий випадок у нашій лікарні, коли хтось із батьків дитини, якій потрібна трансплантація, сам із пересадженою ниркою, – розповідає завідувач урологічного відділення Лікарні Святого Миколая Дмитро Шевчук. – У Дарії з мамою скоріше за все був нефротичний синдром – це аутоімунне захворювання, яке активізується при перенесенні сильної інфекції, і організм нищить свої нирки. Але приємно бачити, що жінки після пересадки можуть спокійно вагітніти і народжувати таких чудових дітей».
Донором для Даші став її тато. Мама ж з огляду на власний досвід намагалася підготувати донечку до операції. Розповідає: «Я розуміла, що від мене залежить як це перенесе дитина. Я могла її тільки підготувати. Ми з нею вивчали все: анатомію, фізіологію, що, куди, звідки, які трубочки будуть стирчати і що як буде. Я навіть зв’язувалася із психологом, як правильно дитині пояснити».
Трансплантація минула успішно, і татова нирка запрацювала в організмі дочки просто на операційному столі. Несподіванкою для мами стало те, що, на відміну від неї самої, Даша швидко відновилась після операції.
«На превелике моє здивування, дитина встала на 2-й день після трансплантації! На 5-й день вона вже їла все з апетитом. Зараз вона ходить без бандажа. Для мене це просто диво, наскільки їй комфортно», – із захватом говорить Юлія, яка після своєї операції змогла підвестися лише на 6-й день.
Історія цієї родини доводить, що трансплантація – це не вирок, а шанс на повноцінне і щасливе життя.
Лія ЛІС
Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
Читайте також: У Данії пошта доставить останній лист після 400 років роботи.
