«Кум в газетах начитався про «моржів» і скупатись в ополонці захотів…»
Газетний комікс з Волині: «Як мій кум був моржем»
Так за а допомогою Штучного Інтелекту ми побачили популярну гумореску Павла ГЛАЗОВОГО (1922–2004)
«Як мій кум був моржем»
Павло ГЛАЗОВИЙ
Кум в газетах начитався про «моржів»
І скупатись в ополонці захотів:
– Загартуюся на холоді як слід –
Буду жити та брикати до ста літ.
– Я боюся застудитися, – кажу.
Кум же чваниться: – Я приклад покажу.
Рано-вранці, взявши кирки і ломи,
Ополонку пробивати вийшли ми.
Дуже дружно працювали, як завжди.
За годину докопались до води.
Кум швиденько роздягнувся: – Ну, дивись! –
Розігнався, посковзнувся, в воду – блись!
Плечі в нору, ноги вгору – тільки ляп!
Я до нього та за ноги зразу – хап!
Тяг за ноги, тяг за руки, тяг за чуб…
Витяг кума, а він синій, наче пуп.
Посадив його, питаю: – Як вода?
– Т-тепла, – каже, й зуб на зуб не попада.
Кум посидів півхвилини на льоду.
– Н-ну,– промовив,– т-ти к-купайсь, а я п-піду.
Т-ти за плечі м-мене т-трохи потруси,
Б-бо до льоду п-приморозило т-труси…–
Я узяв його за голову та смик!
– Т-ти сказився, н-ненормальний?! – кум у крик.
Він схопився, закрутився і присів,
Бо від льоду відірвався без трусів.
Бачу, кум мій закоцюб, що аж опух.
Я узяв його, закутав у кожух.
Та й поніс отак додому, як дитя,
Що не вміє ще й ходити до пуття.
Жінка плаче, діти плачуть… От біда!
Кум з кожуха, наче лялька, вигляда.
– Не ридай,– втішає жінку, – все як слід…
Проживу тепер на світі до ста літ.
Не давай мені ні хліба, ні коржа.
Поклади скоріш на піч свого «моржа»
І пали солому й дрова день і ніч.
Для «моржа» найперше діло – тепла піч!
Газетний комікс:
Довідка «Цікавої Читанки»:
Уродженець села Новоскелюватка на Миколаївщині Павло Прокопович ГЛАЗОВИЙ (1922 – 2004, на фото) – був одним із найпопулярніших українських гумористів, чиї твори стали справді народними. Тиражі його книжок сягали мільйонів примірників. Виступи артистів із його гуморесками (зокрема Андрія Сови чи Анатолія Паламаренка) завжди збирали повні зали. Глазовий вважав себе учнем видатного гумориста. Саме Остап Вишня сприяв його переїзду до Києва та допоміг вступити до педагогічного інституту. Письменник пройшов Другу світову війну від самого початку до кінця. У 1950 – 1961 роках – заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво». Був головним редактором журналу «Новини кіноекрану». Помер на 83-му році життя 29 жовтня 2004 року. Похований разом із сином на Байковому кладовищі.
Зараз також читають: Останній командир УПА, якого не змогли зламати. І син, якого в нього забрали.
