Уважно прочитав “Суботню розмову” Алли Лісової про жертовність жінок і хочу поділитися деякими своїми міркуваннями
Уважно прочитав “Суботню розмову” Алли Лісової про жертовність жінок і хочу поділитися деякими своїми міркуваннями
Микола КУЖЕЛЮК
Жінка завжди була берегинею домашнього затишку. Тому недарма в народі кажуть: “Жінка в хаті підпирає три кутки, а чоловік тільки один”. У нас насправді багато талановитих представниць слабкої статі, однак не всі вони в силу своїх материнських обов’язків можуть себе повністю реалізувати в професійній і тим більше – в громадській сфері. Тому й не дивно, що на цей шлях впевнено стають чоловіки. І жінка для них залишається в ролі такої собі наймички. Бо ні для кого не секрет, що чимало чоловіків, надто тих, хто проживає в місті, після роботи вмощуються на дивані з газетами або перед телевізором, зітхаючи, що дуже напрацювалися. А жінка, повернувшись з роботи, відразу береться до кухні, прання, прибирання, йде на город... А хто вчить нас розуму? Вони ж бо - педагогічні колективи, як і лікарські, як і сфера обслуговування - переважно складаються із жінок. А от у Верховній Раді прекрасна стать представлена мало. Впевнений: було б їх там більше – то, очевидно, не спостерігали б ми ганебних явищ з бійкою, мали б більше порядку. Тепер щодо збільшення пенсійного віку для жінок. Вважаю такий крок несправедливим і навіть аморальним з боку чоловіків - парламентарів. Бо жінки наші й так спрацьовані. А от для чоловіків з огляду на середню тривалість їх життя (а це 62 роки) не зайвим було б зрівняти пенсійний вік з жінками - до 55-ти років. Інша справа, коли чоловік повен сил та енергії і готовий відмовитись від пенсійних виплат і працювати далі. У цьому випадку нехай би держава дозволяла йому працювати, а роботодавці вводили таким чоловікам доплату за стаж. Правда, не знаю, чи багато б таких чоловіків знайшлося в Україні. Бо для цього потрібно вести здоровий спосіб життя і бути, як наші жінки, завжди в русі. с. Кроватка Рожищенського району.
