У пам’ять про загиблого на війні сина подружжя всиновило чотирьох дітей

Він служив у 25-й окремій повітряно-десантній бригаді ЗСУ та загинув 13 березня 2022 року на Авдіївському напрямку під час супроводу евакуаційної колони. Перед загибеллю син попросив батьків, коли повернеться у відпустку, взяти з дитячого будинку дівчинку.

Через два роки після смерті сина подружжя вирішило виконати його прохання. Оксана та Олексій знайшли Кіру, але згодом дізналися, що в дівчинки є брат і дві сестри. Родина прийняла рішення не розлучати дітей і всиновила всіх чотирьох.

«Жила, як в тумані»

До повномасштабного вторгнення Оксана Карпцова мала у Сватовому власний салон краси, була перукаркою. Олексій працював у залізничному депо. Зараз Карпцови мешкають у місті Самар на Дніпропетровщині. Туди вони переїхали, щоб бути ближче до могили Єгора, який похований у селі Вільне.

12 березня 2022 року, за день до загибелі, Єгор розмовляв із матір’ю телефоном. Під час цієї розмови він згадав про дітей, які залишилися без батьків через війну. Хлопець поп-
росив, щоб після повернення у відпустку батьки взяли з дитячого будинку дівчинку. Оксана відповіла йому, що зробить усе, про що просить, – тільки б він повернувся додому.

Однак наступного дня родина отримала звістку про загибель сина.

У наступні два роки Оксана переживала важке горе. Вона розповідала, що жила наче в тумані, постійно плакала й часто їздила на кладовище. Зрештою подружжя згадало про прохання Єгора. Оксана запропонувала чоловікові виконати бажання сина. Олексій підтримав її.

«Вони вилікують вас, а ви врятуєте їх»

Подружжя почало з’ясовувати, як усиновити дитину. Їм потрібно було зібрати документи, пройти медичну комісію та спеціальні курси в Дніпрі. Згодом вони отримали доступ до інформації про дітей, які потребували сім’ї. Оксана побачила фотографію дівчинки Кіри. Її погляд особливо запам’ятався жінці, адже нагадував їй про сина.

Подружжя вирішило познайомитися з дівчинкою. І тоді з’ясувалося, що Кіра має ще трьох рідних дітей у родині – брата та двох сестер. Тож постало складне питання: забрати одну дитину, як спочатку планували, чи всіх чотирьох?

Діти обіймали Оксану за ноги й просили забрати їх.

За словами Оксани, коли подружжя приїхало до дітей, вони трималися разом, спали поруч і тулилися одне до одного. Діти обіймали Оксану за ноги й просили забрати їх. Батьки не змогли розлучити братика і сестер. Вони вирішили, що всі четверо мають отримати шанс зростати в одній родині.

Так у сім’ї Карпцових з’явилися: Кіра – найстарша; Богдан – єдиний хлопчик серед усиновлених дітей; Аня; Настя – наймолодша. Дітям було відповідно 9, 8, 7 і 6 років. У родині вони живуть разом із Матвієм – молодшим рідним сином Оксани та Олексія.

Оксана розповідала, що на початку спільного життя дітям було складно адаптуватися до нових умов. Вони могли їсти поспіхом і ховали під подушками хліб, печиво та інші продукти. Діти також часто прокидалися вночі й плакали. Кіра, за словами Оксани, постійно заколисувала себе рухами рук. Мати зізнавалася, що їй було моторошно спостерігати за цим.

Поступово ситуація змінилася: діти почали почуватися безпечніше, а нічні плачі припинилися. Настя, наймолодша з чотирьох дітей, має дитячий церебральний параліч. Коли Карпцови забрали її, дівчинка майже не розмовляла. Батьки навіть побоювалися, що вона не чує й не може говорити. Однак згодом Настя почала проявляти себе активніше. Оксана розповідала, що дівчинка співає, танцює, ходить до дитячого садка й охоче спілкується з іншими дітьми.

«Вони вилікують вас, а ви врятуєте їх», – тепер Оксана часто згадує слова, сказані директоркою дитячого закладу, коли жінка розмірковувала, чи зможе дати раду вихованню одразу чотирьох дітей…

Дмитро МИХАЙЛОВ, Валерія ШОСТАК, Антоніна ЧУЙКО

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ