Після прочитання «Суботньої розмови» Алли Лісової вирішив поділитися деякими своїми міркуваннями. Сьогодні в нашому повсякденному житті, на жаль, основну роль відіграють гроші. І коли в людини їх достатньо, то, здається, що світ для неї мав би бути добрим...
Після прочитання «Суботньої розмови» Алли Лісової вирішив поділитися деякими своїми міркуваннями. Сьогодні в нашому повсякденному житті, на жаль, основну роль відіграють гроші. І коли в людини їх достатньо, то, здається, що світ для неї мав би бути добрим...
Микола КУЖЕЛЮК
У вашому опитуванні на задану тему майже всі респонденти - люди грошовиті. А цікаво було б послухати бідну людину. Що сказала б вона, коли, наприклад, Оксана Білозір висловилася, що світ став настільки жахливий... Яким виглядає цей світ для пересічного громадянина з мінімальним доходом? Якщо такого сьогодні без грошей просто-на-просто можуть викинути з лікарні, автобуса і т. д. На мою думку, тут винна нинішня система влади, яка позбавила своїх громадян достойного життя. Адже недарма кажуть, що «ситий голодному не товариш». Ці слова знаходять підтвердження повсякчас. І канули в Лету ті часи, коли люди ділили поміж собою скибочку хліба. Тому й справді часто-густо цей світ стає жахливим, бо виживати в ньому дуже складно, особливо малозабезпеченому й хворому. Не кращу роль відіграють у наших буднях передачі телебачення, в яких пропагується насилля, жорстокість, зверхність. На яких прикладах виховуються наші діти, онуки, правнуки? Часто згадую переглянутий ще в радянські часи телефільм «Кордон. 1921 рік». Там є епізод, коли радянський розвідник, будучи в Китаї, в місті Харбін, розговорився з таксистом-емігрантом, який втік з Росії. А той, не підозрюючи, кого везе, почав вихвалятися своїми кривавими «походеньками» в громадянській війні й на кінець висловився: «Человек - это дерьмо, и место его на виселице». Реакція радянського розвідника була миттєвою - одним пострілом він вирішив долю таксиста. Або взяти Другу світову війну, в якій загинуло 50 мільйонів людей, а на Нюрнберзькому процесі винесено смертний вирок лише дванадцятьом верховодам третього рейху. А ті, що палили села на окупованих територіях та людей в крематоріях, відбулися легким переляком. І в наш час бувають розбірки із застосуванням зброї. «Авторитети» не здатні прощати своїм ворогам, часто бізнесовим опонентам. Та й простий народ нерідко вирішує свої проблеми з допомогою кулака. І не дай Бог в години такого гніву дати таким людям до рук зброю. А вміти прощати - це вищий вияв гуманності та добра. Це - велике благо, дане Всевишнім, й великий труд душі, якого жодна людина не повинна цуратися. с. Краватка, Рожищенський район.
