Я якось запитав молодих хлопців, що таке “поп-музика”? Один сказав, що “поп” походить від попи (частини тіла), другий каже, що то від “жил был поп, толоконный лоб”...
Я, скромний читач “Волині”, ще з радянських часів сперечався з нею, бо вона була не така, яку б хотілося бачити — тепер у мене претензій до газети нема. От тільки реклами трохи забагато, але це кошти, без яких не можна обійтися. Не можу не згадати добрим словом “Доброго дня вам, люди!”. От тільки було б “хвайно”, якби тут вміщували десь у куточку маленький “словничок олігархічних слів”. Наприклад: імідж, піар, тандем, фіфті-фіфті, рейтинг, імпічмент, субвенція, гранти, ексклюзивний дистриб’ютор, апріорі, попса, караоке, істеблішмент, електорат, мас-медіа, а також: сайт, Інтернет, пейджер, менеджер, плеєр. Мені здається, з цією хворобою інакомовлення треба боротись, бо молодь не вся цьому навчиться, а своє рідне забуде. Я якось запитав молодих хлопців, що таке “поп-музика”? Один сказав, що “поп” походить від попи (частини тіла), другий каже, що то від “жил был поп, толоконный лоб”. Третій каже, що то від слова “пуп”, який в теперішніх дівчат завжди голий і зверху. А ще викручують, ламають язика на слові “мюзікл”, “шоу” та багато-багато іншого непотрібства, яке приносить телебачення. А ще — “бари”. Клубів, бібліотек у селах стає все менше, зате в кожному селі є де випити. Було б за що. Просять, крадуть, грабують, бо в селі ніякої влади нема. Сільрада і та за шість кілометрів. Автобус — за вісім кілометрів. Ще мені шкода, що відсутня стала в газеті рубрика “Думки вголос”, яка колись займала цілу сторінку газети. А тепер є про що думати нашим українцям: про Україну, про її волю, про кращу долю, про народ. Не буду заглиблюватися в події часу. Та все ж не дає спокою думка: ну чому ми такі роз’єднані? Якось я купив у кіоску “Шлях перемоги” та “Українське Слово”. Обидві від ОУН, щирі патріотичні газети. Але одна має своїх авторів, своїх героїв, свою любов до України, а інша зовсім інших, дослівно така сама любов до України, але інші герої, інші автори. Вони і не лаються, але коли читаєш одну газету, то іншої наче й не існує. Книги, які видає Українська видавнича спілка, навіть не рекламуються разом із книгами видавництва Олени Теліги. Що ж виходить? Навіть ОУН є дві? Народ знає помилки, які були допущені ще тоді, 60 років назад, і бандерівцями, і мельниківцями. Але нинішнім керівникам, щоб зняти прокляття з України, треба обнятися, поцілуватися і сказати: “Простіть нам, друзі, і вам хай Бог прощає”. З того почнеться Велике об’єднання українців, яких доля порозпихала в різні партії, в різні конфесії, в різні держави. Микола НЕЗАВИДНИЙ. с. Журавичі Ківерцівського району. Від редакції. Дякуємо нашому постійному читачеві за добрі слова про газету та її творців. Особливе спасибі за критичні зауваження, хоча не з усіма можна погодитися. Так, пан Микола чомусь не помітив, що рубрика “Думки вголос” просто набула іншої назви: “Читач просить слова”. Суть же не змінилася. Тут наші дописувачі можуть висловити свої думки з приводу будь-яких суспільних явищ, проблем нашого повсякденного життя. Пропозиція вести у рубриці “Доброго дня вам, люди!” словничок із поясненням термінів, які досить часто нині вживаються у пресі, на телебаченні, у виступах народних депутатів, але не завжди є зрозумілими широкому колу читачів, видалася нам слушною. Інше питання — чи варто цими термінами зловживати, надто ж тоді, коли існують абсолютно рівноцінні українські відповідники.
