Коли тамада скомандувала: "Знімайте штани", старші люди почали відводити очі, але молодь ці слова зустріла схвальним гулом...
Нещодавно довелося побувати на весіллі в одному з мальовничих сіл Шацького краю. І здивувало не те, як вітають молодят, що бажають, дарують, як благословляють тато, мама на довге й щасливе сімейне життя-буття — це загальноприйняте правило, якого ретельно дотримуються всюди. А ось як веселяться гості, вийшовши з-за щедрих столів на перепочинок від наїдків, напитків? Це, як кажуть в Одесі, велика різниця...
Олександр ХОМЕНЧУК
Отже, коли на село впав вечір, а над танцювальним майданчиком спалахнув прожектор, ведуча оголосила: «А зараз танцюватимуть шестеро хлопців — ті, хто «продавав» наречену сватам, і ті, хто купував». Загриміла ритмічна музика. Юнаки пострибали по колу. Раптом команда: «Зняти сорочки!». Знову танець і нова команда: «Скинути взуття, зняти шкарпетки». Усе скидалося на ходу, так би мовити, не перериваючи процесу. Нарешті, коли танцівники трохи притомилися, дама-розпорядник наказала… зняти штани. Виконали і цю забаганку. Далі пролунала вимога… скинути труси. Та юнаки не поспішали оголюватися привселюдно. Ведуча почала їх соромити, брати на кпини, мовляв, що ви за хлопці-козаки, кого соромитеся? Піддався на вмовляння лише один, решта продовжували коливатися по колу в нижній білизні. Старші люди ніяково відводили очі, а молодь весільний стриптиз зустріла схвальним гулом. Серед глядачів того дійства було чимало дітей шкільного віку. Як вони сприйняли публічний урок вульгарності, продемонстрований із подачі ведучої. Судячи з її програми, дама не морочить голови пошуками нових форм роботи з весільниками, як гучно лунало з мікрофонів над селом, а йде протореною стежкою. У неї ті ж «бородаті» жарти про тещ, танець із хустинкою і т. п. А чому б, скажімо, не провести конкурси на тему: хто більше знає пісень про кохання, або українських прислів’їв і приказок про одруження, сім’ю, родину, або на найкращий танець для наречених. Тут можна згадати: «Дівчина — як у лузі калина», «Гарна дівка — як маківка», «Дівчина — як ягідка», «Парубочок — як дубочок», «З краси не пить роси», «Хоч в одній льолі, аби до любові»… Це і є народна педагогіка, виховна сила якої така велика, що на все життя залишає незабутнє враження, адже вона створена не одним поколінням наших предків. Це і треба популяризувати, розвивати на наших родинних святах, у тому числі й на весіллях. Весілля заохочує юних до одруження. А до чого можуть заохотити заклики: «Знімайте штани»? Ще подивував «шедевр» із репертуару тюремних бараків — шансон «Владімірскій централ». Під цю мелодію хвацько водили дам у вальсі солідні чоловіки і вчорашні студенти. Прикро, що блатняцькі мелодії долетіли і до весілля. Ніби геть ми збідніли і не маємо гарних музичних мелодій для такої оказії. Це не просто виклик пристойності, це одна з руйнівних тенденцій останніх років. Чи не пора ретельно чистити наш культурний простір від запахів тюремного побуту? І перший для того крок — заборонити виконання асоціальних творів у громадських місцях. м. Любомль.
