Прочитала статтю «Пацієнту — миттєву допомогу, лікареві — оселю» і не можу втриматися, щоб не розповісти історію про те, як надають екстрену допомогу в Іваничівському районі...
Прочитала статтю «Пацієнту — миттєву допомогу, лікареві — оселю» і не можу втриматися, щоб не розповісти історію про те, як надають екстрену допомогу в Іваничівському районі.
Тамара СМОЛЯРЧУК, вчителька-пенсіонерка
Перед виборами в Іваничах відбулося урочисте відкриття районної лікарні — довгобуду, але якість медичних послуг від цього не змінилася. Жителі села Милятин в основному за медичною допомогою звертаються в Горохівську райлікарню, де якість лікарської допомоги вища. Наприклад, я вже 11 років на пенсії, але в Іваничах не лікувалася ні разу. Однак 19 листопада минулого року о третій годині ночі раптово виникли серйозні проблеми із здоров’ям. Була змушена звернутися до служби «швидкої медичної допомоги». Телефонувала чотири рази — і зі стаціонарного, і з мобільного телефонів. У відповідь на своє звернення до «швидкої» почула, що виклики приймають тільки від фельдшера. Отже, потрібно було чекати дев’ятої години ранку, йти на медпункт, щоб фельдшерка зателефонувала. На жаль, у нас молодий медичний працівник житлом на території сільської ради не забезпечений, на роботу доїжджає з іншого населеного пункту. От і роби що хочеш. Тож скажіть: чи може хвора людина з температурою тіла 39,9 градуса і різким перепадом тиску чекати з третьої години ночі до ранку, а тоді йти більше кілометра до медпункту? І хто встановив такі правила? с. Милятин Іваничівського району.
