Прочитала у «Волині» інтерв’ю про реформи у медицині із заступником голови облдержадміністрації Олександром Курилюком. Йдеться про здобутки у сфері охорони здоров’я, про мільйони, які витрачено на устаткування для лікувальних закладів Луцька...
Прочитала у «Волині» інтерв’ю про реформи у медицині із заступником голови облдержадміністрації Олександром Курилюком. Йдеться про здобутки у сфері охорони здоров’я, про мільйони, які витрачено на устаткування для лікувальних закладів Луцька. На жаль, нам, сільським людям, лікуватися в обласних лікарнях — велика розкіш. Потрібні чималі гроші та й місць для всіх недужих не вистачить. Тому так хвилює нас доля своєї Холоневичівської лікарні
Ганна ЛЕБЕДЮК
Лікуються у ній жителі багатьох сіл — Холоневич, Липно, Знамирівки та інших. Діє лікарня з 1944 року. І ось її заповзялися закрити. Як нам бути? До Ківерець — 70 кілометрів, до Луцька — 80. Обіцяють, що цілодобово працюватиме «швидка». Але це — окозамилювання. Ми ж знаємо, що для того, аби скористатися «швидкою допомогою», хворий мусить викласти 150 гривень. Нема грошей — машина не приїде. Нашу лікарню будували жителі села, в тому числі й мій чоловік, за рахунок колгоспу. Роками люди самі дбали про приміщення, збирали гроші на ремонт, працівники власними силами безкоштовно білили, фарбували, дбали про затишок. Тож перш ніж «реформувати», зберіть сходи селян, поцікавтеся, що скажуть жителі сіл. Закриття таких лікарень призведе до швидшого вимирання мешканців віддалених населених пунктів. А якщо ви так настоюєте на реорганізації, то поверніть людям гроші, які вони роками вкладали у свій лікувальний заклад. Долю нашої лікарні ми повинні вирішувати самі. с. Холоневичі Ківерцівського району.
