РАЙОН ДПЗ — ЗНОВУ «КРАЙНІЙ»?!

Черговий етап «реформи» охорони здоров’я руками чиновників від медицини набрав швидких обертів. Але лучани — особливо мешканці околиць — стали у ньому зайвим елементом, перешкодою, яка не дозволяє відрапортувати, що надалі «все буде добре» (за висловом начальника міського управління охорони здоров’я Федора Кошеля)

Богдан ШИБА, депутат Луцької міської ради

Адже саме мешканці луцького лівобережжя (мікрорайонів вулиць Ковельської, Володимирської, району ДПЗ) захотіли мати хоча б мінімальну медичну допомогу за місцем проживання, а не їздити щодня у пошуках фахового лікаря чи то у першу, чи у другу поліклініки. Тим більше, що за часи «папєрєдніків» нинішньої влади було обладнано і відкрито лікарські амбулаторії на Гнідаві і у Вересневому. Здавалося б, яку реформу ще треба — удосконалюй їх, наповнюй обладнанням і люди лише дякуватимуть. Але ж у такому випадку не буде економії, не відбудеться «оптимізації» — а тільки за це зараз чиновникам дають ордени і похвали.
Чим може закінчитися ніби банальна «зміна назви» поліклініки №3 і так зване безболісне переведення фахових лікарів цієї поліклініки до штату інших медичних закладів, і ворожити не треба — варто лише згадати, як на початку двотисячних років у Луцьку практично ті ж функціонери медичної галузі під чуйним керівництвом того ж голови обласної держадміністрації Бориса Клімчука ліквідовували, не питаючи громади, спеціалізовані заклади охорони здоров’я, гарантуючи, як і нині, що «гірше не буде». У такий спосіб були знищені кардіологічний, ендокринологічний, шкірно–венеричний диспансери, обласна стоматологічна поліклініка. Хто цікавиться історією нашого міста — запрошую пройтися вулицею Богдана Хмельницького і звернути увагу на комерційні банки ліворуч і праворуч — у цих приміщеннях ще п’ятнадцять років тому функціонували стоматполіклініка та кардіодиспансер. Але хіба здоров’я лучан настільки покращало, що відпала потреба у лікуванні? Як би ж то! Насправді картина цілком протилежна: у зв’язку із катастрофічним ростом серцево–судинних захворювань величезні обсяги державних коштів витрачаються на створення закладів спеціалізованої кардіологічної допомоги, у зв’язку з чорнобильськими наслідками зростає потреба у спеціалізованій ендокринологічній допомозі. Напрошується запитання: навіщо тоді під виглядом реформи було руйнувати існуючу базу, щоб сьогодні, героїчно переборюючи труднощі та «денно і нощно розпилюючи» немалі державні кошти, створювати все спочатку?
Здається, ні в кого немає сумнівів, що непродумане ламання системи первинної медичної допомоги приведе за декілька років до схожого результату: катастрофічного збільшення кількості хворих людей, в яких хвороби не виявлені своєчасно, на першій стадії, тому шанси на одужання істотно зменшаться. Тому я прошу всіх причетних до цього незаконного (бо зміни до законодавства про охорону здоров’я набирають чинності лише з      1 січня 2015–го року) експерименту припинити необдумані і не схвалені людьми (все ж ніби для їхнього блага діється, то чому ж без згоди?) пертурбації. Щоб лучани відчули турботу про їхнє здоров’я, необхідно здійснити три кроки, які відповідають потребам галузі охорони здоров’я нашого міста.
По–перше, не «оптимізовувати» поліклініку №3, а навпаки, збільшити її діагностичні можливості шляхом забезпечення сучасним обладнанням і створенням умов для роботи спеціалізованих лікарів, адже ця поліклініка обслуговує декілька десятків тисяч мешканців віддаленого і важкодоступного для транспортного сполучення мікрорайону.
По–друге, підняти статус амбулаторії на вулиці Бенделіані до рівня поліклініки (а в майбутньому — центру первинної медичної допомоги) і подумати про створення у районі ДПЗ закладів спеціалізованої медичної допомоги. Бо цей теж віддалений від центру міста і вічно обділений сучасною інфраструктурою мікрорайон довго чекав на відкриття хоча б амбулаторії. І це було зроблено, а сьогодні необхідно йти далі і підвищувати рівень медичної допомоги.
По–третє, необхідно створювати медичні заклади первинної ланки у віддалених районах міста, наприклад, на Вишкові чи Дубнівському масиві, де вони взагалі відсутні. Саме такий підхід до розвитку мережі охорони здоров’я і наближення лікарської допомоги до людей за місцем проживання і затвердила своїм рішенням Луцька міська рада. Саме такі дії міської влади, впевнений, підтримають лучани і на громадських слуханнях, і у своїх чисельних зверненнях. Бо саме їм — жителям нашого міста — вирішувати, як розвивати соціальну інфраструктуру Луцька.