КРАЩЕ ЗАПАЛИТИ ОДНУ СВІЧКУ, НІЖ ПОСТІЙНО КЛЯСТИ ТЕМРЯВУ…

Нову акцію газети «Волинь-нова» «Герої нашого часу» обговорюють не тільки за домашнім столом, у трудових чи шкільних колективах, заради неї навіть організовують збір підписів на підтримку номінантів по сусідніх селах!

«Дивуюсь і радію водночас, що є ще люди в нашій країні, спроможні думати про інших, а не тільки про гроші і харчі, яким болить чуже горе і які сенсом свого життя обрали служіння Богу і людям. А не шлунку, що, на жаль, зробила більшість наших співвітчизників, не здатних думати ні про що більше, крім «фуражу» для себе…», — з такими словами про акцію «Герой нашого часу» звернувся в листі у редакцію Іван Многогрішний із Ковеля.
«На засіданні клубу «Пошук», після довгих дискусій, ми прийшли до такого висновку: перемогу віддаємо Івану Івановичу Мирці — людині, яка поставила в Луцьку перший в Україні пам’ятник Героям Крут. Адже тоді на захист України стали майже наші ровесники, повторивши подвиг спартанців із царем Леонідом, які захищали Афіни», — написали нам учні 11-Б класу Любешівського навчально-виховного комплексу. Наші юні друзі зізналися, що за публікаціями «Волині» роблять тематичні виставки у своєму шкільному музеї, адже наша газета приділяє багато уваги маловідомим сторінкам історії краю. І розповіли про такий випадок, пов’язаний із їхнім селищем: «Одна група туристів із США була здивована тим, що вихованець Любешівського колегіуму Тадеуш Костюшко (національний герой Польщі і США) був не тільки другом їхнього президента Джорджа Вашингтона, але й Томаса Джефферсона — автора «Декларації незалежності США». Тож, напевне, і на цей документ відчувався вплив нашого Костюшка. Довідавшись про це, американські туристи були приголомшені: їхали в кінець світу, а опинились біля витоків демократії».
Тепер ми знаємо, що в селі Сереховичі Старовижівського району проживає Великий Друг газети «Волинь» Євдокія Самійлівна Тарасюк. Ця жінка не лише надіслала свій купон на січневу акцію, а й загітувала взяти участь у конкурсі 30 (!) своїх односельчан із Серехович, а також 4 жителів сусіднього села Грабове. Доземно вам вдячні, Євдокіє Самійлівно! «Головний приз переможцю — це шана людська», — закінчує свого листа полісянка.
Переплітається з нею й думка іншої нашої шанувальниці із 58-річним (!) читацьким стажем Катерини Петрівни Приснякевич із села Мишів Іваничівського району: «Не знаю, хто буде переможцем, але вже саме визнання їх героями, то найдорожчий приз!».
«Ми пропонуємо виготовити приз у вигляді земної кулі, на якій стоїть напіврозгорнута газета. На першій сторінці — напис «Волинь», на другій — «Герой нашого часу», а на третій — карта Волині» — таку ідею висловили Лідія і Руслана Шумчуки із Горохова.
А ось Анатолій Миколайович Лук’янчук із села Залісочне Ківерцівського району навіть зобразив малюнок, яким він бачить приз із умовною назвою «Тепло свого серця віддаю людям» (на фото). На ньому мають бути викарбувані направду високі слова, які можна сказати про кожного з наших номінантів: «Своїми вчинками, діями та добротою поліпшуєте життя, вселяєте Віру, обнадіюєте Надією та запалюєте Вогнище Любові».
«Щодо символів, — пише раніше згаданий ковельчанин Іван Многогрішний, — з якими асоціюються такі люди, то насамперед пригадується палаюче серце Данко з однойменної легенди, яку використав Максим Горький у своїй повісті «Стара Ізергіль», що освітлює темряву і показує дорогу до спасіння. Пригадалась і китайська мудрість Конфуція: «Краще запалити одну маленьку свічку, ніж постійно клясти темряву». Однозначно, такі люди запалюють свічки, та й самі на них схожі».
Друзі, ідей, яким має бути приз переможцю, ми отримали чимало. І вже зупинилися на одній. Але поки що таємниці не відкриваємо. Скажемо так: приз «Герою нашого часу» буде дуже незвичним і над його виготовленням уже працює один волинський завод. Про автора ідеї ми розповімо, коли вже отримаємо першу партію статуеток…
Сьогодні в редакції під час традиційної акції для річних передплатників ми розіграємо приз і для учасників конкурсу «Герої нашого часу». А в суботньому номері назвемо «Людину січня 2013 року» за версією читачів і працівників газети «Волинь-нова».
Також хочемо вас попросити і надалі вказувати у своїх листах нам адреси неспокійних сердець, які у своїй справі роблять крок вперед і ведуть за собою інших. Волинь повинна знати своїх героїв! Журналісти «Волині» готові їхати у будь-яку точку краю! Пам’ятайте: переможцем конкурсу можете бути й ви. Для цього треба запалити хоча б одну маленьку свічку добра…
Нині ж пропонуємо вам назвати героїв лютого. В анкеті із 7 кандидатів ви маєте вибрати лише 3 номінантів і поставити навпроти них у графі «Ваш вибір» цифри: 1, 2 або 3 (це буде своєрідна ваша трійка призерів, де 1 — означатиме перше місце, 2 — друге, 3 — третє).
Відповіді надсилати на адресу редакції до 25 березня цього року з приміткою «Людина місяця». Конверт із вашою анкетою візьме участь у спеціальному жеребкуванні, під час якого ви можете виграти цінний приз від нашої газети.
Шукаймо разом героїв нашого часу!  

 ГЕРОЇ ЛЮТОГО-2013 ГАЗЕТИ «ВОЛИНЬ»
(перелік номінантів подано в алфавітному порядку)
Прізвище, ім’я Публікація, дата Ваш вибір

АНТОНЮК Микола, народний умілець із села Купичів Турійського району
«Своїми руками творить казку»
(12 лютого)
— не одну зиму люди приходять на його подвір’я, щоб сфотографуватися на фоні зліплених ним велетенських снігових скульптур. А ще пан Микола готує книгу про діяльність УПА на Волині, для якої зібрав дані про 16 тисяч (!) повстанців.

ГІДІЯН Валентина, завідувачка Нововолинського дитячого садочка №3
«Босими ніжками по… снігу»
(2 лютого)
— уже 20 років у дитячому закладі № 3 «Волошка» шахтарського міста активно загартовують і оздоровлюють малюків.

ГРОМА Микола, людина-самітник, прислужник у церкві
«На весь Октавин — один житель»
(9 лютого)
— молодий чоловік усамітнився у віддаленому населеному пункті Володимир-Волинського району, завдяки чому село не зникло з лиця землі.

ІВАНИЦЬКИЙ Олександр, людина, яка більше, ніж закохана у музику
«Устилузький Страдіварі»
(19 лютого)
— 19-річний юнак самотужки майстерно виготовляє музичні інструменти і грає на них.

ОЦАЛЮК Людмила, директор Володимир-Волинського районного Будинку культури
«Людмила — неспокійне серце»
(28 лютого)
— це не просто слова, це визнання величезної праці людини, яка буквально горить своєю роботою, адже переконана, що культура — насамперед краса, тому і намагається щодня нести її людям.

ТРУШИНСЬКИЙ Віктор, ветеран зв’язку
«На 85-річчя — персональна поштова марка»
(21 лютого)
— так колишні колеги вшанували людину, яка 54 роки 9 місяців і 20 днів свого життя віддала поштовому зв’язку. Також Віктор Леонідович 12 лютого опублікував у «Волині» болючий щоденник «Чому українцям не можна бути українцями?».

ЦИБУЛЬСЬКИЙ Володимир, генеральний директор ПАТ «СКФ Україна»
«Фольксвагени» — з луцькими підшипниками»
(16 лютого)
— підприємство є одним із провідних у нашій області, його продукція експортується у 20 країн світу. На заводі трудиться 1300 працівників, які мають гідну зарплату і високі соціальні гарантії.