— у цьому несподівано зізналися деякі наші читачі, які саме з цієї причини не наважуються брати участь у новій акції «Герої нашого часу»...
— у цьому несподівано зізналися деякі наші читачі, які саме з цієї причини не наважуються брати участь у новій акції «Герої нашого часу». Тому одразу повідомляємо: якщо ви не хочете псувати газету і не маєте змоги зробити ксерокопію купона, тоді вписуйте трійку найкращих на звичайному аркуші паперу. Єдина умова — кожен читач має право заповнити на себе лише 1 купон або 1 листок!
«На мою думку, акція «Герої нашого часу» сприяє тіснішому зв’язку читачів із газетою. А ваша щомісячна анкета нам допомагає ще й ще раз прочитати, осмислити написане про наших волинян, людей, які є прикладом. Хоч я вже прожила довгий вік, але, читаючи газету, повертаюся у спогади прожитих літ, осмислюю їх, і так хочеться, щоб нове покоління волинян і взагалі українців наслідувало все те добре, що було в нашого народу. Приємно, що «Волинь-нова» розповідає і про молодих людей, які не загубились у круговерті сьогоднішнього життя, не кинулись у крайнощі, а віднаходять у собі все те добре, творче, працьовите, що і є героїчним сьогодні», — зазначила у листі наша багатолітня читачка, пенсіонерка, дитина війни, батько якої не повернувся з фронту, Лідія Гура із Локач. Пані Лідія віддала перше місце самітнику Миколі Грому, який поселився у віддаленому населеному пункті Октавин Володимир–Волинського району, завдяки чому село не зникло з лиця землі. А ось у Надії Косік зі Старої Вижівки — свій переможець: «Побільше б таких керівників — ініціативних, трудолюбивих, принципових, як генеральний директор ПАТ «СКФ Україна» Володимир Цибульський, і життя було б краще для нас, українців, і молодь мала б роботу і гідну зарплату на своїй землі». Щоразу нас дуже тішать влучні й дотепні коментарі Анатолія Лук’янчука із села Залісоче Ківерцівського району, який детально аналізує кожного з кандидатів нашої анкети. Цього разу процитуємо такий: «Піклуватись про дітей сам Бог велів. Одні турбуються теоретично — перед виборами чи під час партійних зібрань, а ось у нововолинському дошкільному закладі №3 «Волошка» це роблять практично, із розумом, науковим підходом, зважено та… незвично. Оця незвичність і є головною причиною виховання здорових, загартованих, босоногих дітлахів на засніжених доріжках. Треба віддати належне зачинателям та продовжувачам цього експерименту, який поки що єдиний в Україні. Хочеться добре слово сказати про весь персонал цього садочка, який щиро піклується про дітей, а їхні усмішки і рум’янощокі обличчя — кращі за будь-які нагороди», — написав пан Анатолій. «А здорові діти — здорова нація, щасливе майбутнє, забезпечена старість», — ніби доповнює його Володимир Вейна із села Боровичі Маневицького району. «Зв’язківець — це наша родинна професія, — обгрунтовує свій вибір Наталія Дмитрук із села Зелене Горохівського району. — Мій покійний дідусь, Остапенко Іван Матвійович, працював багато років листоношею в селі Зелене. Його справу продовжила моя мама. Уже 2 роки, як і я пішла дорогою своїх дідуся і бабусі: працюю оператором ВПЗ «Берестечко». Тому не дивно, що героєм лютого наша родина вважає Трушинського Віктора Леонідовича — людину-легенду галузі поштового зв’язку». «Кожен із номінантів, зазначених у вашій анкеті, заслуговує бути героєм місяця, але я віддаю перше місце ветерану зв’язку — 85-річному Віктору Трушинському. Я сама — колишній зв’язківець, тому ставлюсь із великою повагою і любов’ю до людей цієї професії, якій віддала майже 30 років. А передала естафету своїй донечці — Наталії Володимирівні Білоус, яка теж уже понад 20 років — у сфері зв’язку і преси. А також дуже рада, що мій внук, Білоус Сергій, зараз працює у вашій газеті. З повагою і любов’ю — ваша шанувальниця Лавренчук Валентина Петрівна з Луцька». Ось так ми заочно й познайомилися із бабусею нашого менеджера з відділу передплати і розповсюдження Сергія Білоуса. А його мама одного разу нам сказала, що три ночі на тиждень... розвантажує разом із сином газету «Волинь» (адже із Тернопільської друкарні вона потрапляє до Луцька після 24–ої години). — Як розвантажуєте? — здивувались ми. — Коли Сергій виходить на ніч, я вже не можу спати. Чекаю, поки він повернеться під ранок, отак і розвантажую разом із сином, — усміхнулась пані Наталія. Так, напевне, за кожного з нас, де б ми не працювали, переживають наші рідні. І ми повинні бути їм вдячні. Особлива ж наша подяка читачам за те, що в акції «Волині» вони підтримують часто навіть взагалі не знайомих їм людей, яких вони вперше побачили на сторінках газети. Дякуємо, що ви не байдужі. Що можете порадіти чужому успіху. Тому ми й надалі чекаємо вашої підтримки. І підказки адрес людей, які рухають цим світом, які зробили його хоча б на крихту світлішим, добрішим, людянішим. Пропонуйте нам ці адреси, і ми обов’язково вирушимо туди. Волинь повинна знати своїх героїв! Переможця лютого ми оголосимо у наступному, суботньому номері. А сьогодні пропонуємо наш перелік героїв березня 2013 року. В анкеті із 7 кандидатів ви маєте вибрати лише 3 номінантів і поставити навпроти них у графі «Ваш вибір» цифри: 1, 2 або 3 (це буде своєрідна ваша трійка призерів, де 1 — означатиме перше місце, 2 — друге, 3 — третє). Якщо ви не хочете вирізати із газети — напишіть на окремому аркуші паперу трійку кращих по місцях . Відповіді надсилайте на адресу редакції до 24 квітня цього року з приміткою «Людина місяця». Конверт із вашою анкетою візьме участь у спеціальному жеребкуванні, під час якого ви можете виграти цінний приз від нашої газети. Шукаймо разом героїв нашого часу!
На фото: Лист на акцію від Валентини Черенюк із Володимира–Волинського.
ГЕРОЇ БЕРЕЗНЯ-2013 ГАЗЕТИ «ВОЛИНЬ» (перелік номінантів подано в алфавітному порядку)
БУРАС Ян, священнослужитель–сподвижник «Поліське село відроджує… поляк» (12 березня) — отець Ян облаштовує в селі Замлиння Любомльського району, що за 7 кілометрів від кордону із Республікою Польща, Центр інтеграції для людей із різних країн і релігійних конфесій.
ДОВГУН Іван, народний цілитель «Працюй, небоже, то й Бог допоможе» (2 березня) — колишній фельдшер із села Бірки Любешівського району, який прийняв понад 600 пологів, став цілителем, разом із онуком розробив і впроваджує власну методику діагностики і корекції патологій хребта.
КАПІТУЛА Віктор, народний умілець «Рубає дрова без сокири!» (5 березня) — молодий директор школи із села Скиби Любомльського району є ще й неабияким винахідником і раціоналізатором.
КЛИМЧУК Галина, пенсіонерка з Луцька «Понад 20 років чужу жінку називав мамою…» (5 березня) — Галина Євдокимівна заслуговує на звання Матері Терези, адже понад два десятиліття доглядала невідомого раніше їй інваліда дитинства із Камінь-Каширського району.
КОБ Тетяна, чемпіонка України і Європи з боксу «Побачила, як б’ються хлопці, — і самій захотілося…» (28 березня) — титулована боксерка з Ковеля зізналася в інтерв’ю «Волині», що спочатку після тренувань ховала під ліжко рукавички, щоб не бачили батьки, а синці під очима замальовувала тональним кремом.
КОРОЛЬЧУК Леонтій, ветеран органів міліції і прокуратури «Двічі полковник» керує «Коброю» (21 березня) — безкомпромісний старший слідчий в особливо важливих справах із села Зміїнець Луцького району, який колись заарештував родича члена політбюро, секретаря ЦК КПРС, і в свої 70 не полишає справ.
МОСІЄВИЧ Любов, керівник зразкового самодіяльного дитячого гурту–студії «Кобзарик» «Кобзарівна горохівського «Кобзарика» (7 березня) — Любов Семенівна довела, що при великій любові до справи можна і в провінційному містечку створити такий музичний колектив, про який знатимуть навіть за кордоном.
