Парфен Парфилович приїхав із села, яке знаходиться за 150 кілометрів від Луцька, в редакцію газети зі знімками масової загибелі риби на берегах цього мальовничого куточка...
Минулого літа журналістські дороги привели мене до озера Рогізне, що знаходиться біля села Ветли Любешівського району. У спекотний полудень вдалося переконатися, що місцеві жителі недаремно хвалять озерну воду — чиста, м’яка, насичена гліцерином, ніби масляна. Старожили з ностальгією згадують, що за радянської влади до проведення меліоративних робіт на купинах боліт масово плелася журавлина, цілющі ягоди якої здавали заготівельникам, без ліку водилося водоплавної птиці, щуки були вагою 10 кілограмів, окуні сягали до двох
Олександр НАГОРНИЙ
До речі, на тутешньому хуторі зростав тепер відомий усім волинянам Адам Мартинюк. Люди говорили, що густі зарослі очерету та осоки ще й досі приховують неабияку кількість риби від набігів браконьєрів, хоча якось у це не дуже вірилося. Площа озера — 96 гектарів, воно мілководне, доступне для грабежу. І ось тепер за досить прикрих обставин довелося переконатися, що риба в Рогізному таки була, а що залишилося від того багатства — невідомо. І справа не в суворій сніжній зимі. Працівники Національного природного парку «Прип’ять—Стохід» взимку прорубували ополонки, щоб не задихалося все живе. Проживає в селі Ветли пенсіонер Парфен Ткачук, колишній лісничий, активна людина з громадянською свідомістю. Не один раз виступав на захист навколишньої природи, що неабияк нервувало різне начальство. І ось тепер Парфен Парфилович приїхав із села, яке знаходиться за 150 кілометрів від Луцька, в редакцію газети зі знімками масової загибелі риби на берегах цього мальовничого куточка. За його зверненням у прокуратуру району водне плесо минулого тижня обстежувала комісія з участю екологів Василя Домарецького і Володимира Ольховика, заступника начальника управління водних ресурсів у районі Петра Зімича, начальника відділу служби державної охорони Національного природного парку «Прип’ять — Стохід» Віктора Бурдака. Як показали лабораторні аналізи, тутешня насосна станція протягом тривалого часу заповнювала озеро у великій кількості брудною, як сказав Віктор Бурдак, «мертвою водою», без кисню. Фактично її з меліоративної системи перекачували у примітивний відстійник, розрахований на кілька десятків кубометрів. А, за підрахунками Парфена Ткачука, за зміну станція перекачує до 15 тисяч кубічних метрів брудної води у відстійник розміром 30 х 60 метрів. Там вона не затримується, тече в озеро, що за півсотні метрів. — Фактично знищено всю білу рибу, навіть спливли деякі карасі та линки, — обурюється Парфен Парфилович. — Хто дав таку злочинну вказівку? На думку Віктора Бурдака, треба робити або капітальний ремонт відстійника, або закривати насосну станцію, тим більше, що меліоративна система кинута напризволяще, заросла верболозом. А хто з керівників обласного управління водних ресурсів може сказати, як провести «капітальний ремонт» озера Рогізного і за чий рахунок? Може, прокуратура району дасть відповідь на це запитання природозахиснику Парфену Ткачуку, який у свій час посадив сотні гектарів лісу для людей?
