Спеціалісти обласного управління екології та природних ресурсів, мисливці, лісівники стверджують: виникла реальна загроза зникнення в найближчі кілька років зубрів волинської популяції. Якщо, кажуть вони, не вжити радикальних заходів на рівні держави, то Полісся залишиться без цього рідкісного виду диких тварин.
Спеціалісти обласного управління екології та природних ресурсів, мисливці, лісівники стверджують: виникла реальна загроза зникнення в найближчі кілька років зубрів волинської популяції. Якщо, кажуть вони, не вжити радикальних заходів на рівні держави, то Полісся залишиться без цього рідкісного виду диких тварин. Відразу зауважу, що на сьогодні стада зубрів як такого на території Волині немає. У 1990 році тут нараховувалось 205 зубрів. У 2002 році їх було вже на 163 голови менше. За даними зимового обліку нинішнього року, у волинських лісах залишилось 30 зубрів. Куди ж зникли червонокнижні тварини, які здебільшого дислокувались на території державного мисливського господарства “Звірівське”, що в Ківерцівському районі? На початку 60-их років лісники завезли на Волинь 15 зубрів із Біловезької Пущі — сусідньої Білорусі. Тварини добре прижились у затишних волинських лісах, швидко розмножились. Лісівники встановлювали для зубрів комплексні годівниці, в які клали сіно, силос. Восени та взимку зубри виходили на прилеглі до лісу колгоспні поля поласувати озиминою. А в 90-і роки псевдореформаторство порушило спокій і достаток не тільки поліщуків, а й лісових мешканців. Тут з широким розмахом розгулялась сокира, стогне ліс внаслідок інтенсивного лісокористування: орда спритників вигрібає за кордон лісодеревину, ягоди, гриби. У гонитві за доларами ділки з благословення владців нищать природу. Вийдуть наполохані, бідолашні зубри з лісу, щоб, як у старі добрі часи, поскубати озимини, а її немає — поля вкриті лише бур’янами. А тут ще й бабахкають постріли браконьєрів, котрих розплодилось, наче тарганів у темній коморі. За словами головного лісничого державного лісогосподарського об’єднання “Волиньліс” Анатолія Гетьманчука, у прикордонній смузі, а це більше 100 тисяч гектарів, не закріплених за користувачами, себто безгоспних мисливських угідь, браконьєри безборонно полюють цілорічно. Заступник начальника державного управління екології та природних ресурсів у Волинській області Світлана Якубішена вважає, що єгерський склад ДМГ “Звірівське” недостатньо забезпечує охорону мисливських угідь від браконьєрів. За останніх 10 років не виявлено жодного випадку полювання на зубрів, хоча сліди такого полювання є. Голова президії обласної організації УТМР Віталій Шибенюк каже, що ефективності боротьби з браконьєрами перешкоджає судова бюрократія, яка здебільшого залишає поза увагою складені єгерською службою протоколи за фактами незаконного полювання. Додам, що шкодять справі й облавні полювання на братів наших менших. Згубна сокира цюкає навіть у місцях перебування й розмноження тих видів тварин, які занесені до Червоної книги. Зокрема, цього року в Осницькому лісництві Маневицького району провели рубку головного користування в “столиці борсуків”, з якої проходить їх розселення в довколишні ліси. З цих та інших причин у порівнянні з 1990 роком на 73 відсотки (з 1688 до 450) зменшилась чисельність лося, дикого кабана на 44 (з 3353 до 1876), козулі — на 25 відсотків (з 9029 до 6743). Помітно поменшало зайців, пернатої дичини. За таких умов зубри здійнялися з насиджених місць і, задерши хвости, залишили Волинь. Де зараз перебувають волинські емігранти — ніхто не знає. Одні кажуть, що зубри розбрелися у невідомих напрямках. Інші висловлюють припущення, що тварини знайшли собі прихисток десь у Рівненській області. А хіба там менше рубають ліс та немає бур’янів на полях і стрільби браконьєрів? На гадку третіх, зубри перебрались у білоруські ліси... — Наші колеги із Житомирщини сповістили, що якийсь табун зубрів блукає на їхній території, можливо, це наші,— ділиться останньою інформацією начальник державного управління екології та природних ресурсів у Волинській області Ростислав Мігас. Таким чином, у пошуках кращої долі поневіряються, блукають Україною зубри. Та чи знаходять вони оту захирілу кращу долю на терені нашої держави? У мисливствознавця ДЛГО “Волиньліс” Ореста Короля великий практичний досвід роботи за фахом. Він один з тих, хто у 1964 році завозив на Волинь зубрів із Білорусі. Орест Євгенійович згадує, як у 1995 році він брав участь у міжнародній конференції з питань збереження зубрів, котра проходила в Польщі. На високе зібрання тоді з’їхались представники США, Швеції, Бельгії, Англії, Німеччини, Нідерландів, Росії та інших країн. Виявляється, у світі нараховується більше трьох тисяч зубрів. Із них у вільному утриманні перебуває 54 відсотки тварин, а решта — у вольєрному. Найбільше зубрів у 1990 році було в Україні — 670 голів. На конференції мова велась про шляхи збереження зубрів, оскільки їхня лінія еволюційного розвитку вичерпалася, тварини вимирають. Через рік у Києві зібрались на нараду “зубристи” України за участю представників НАНУ, Мінекоресурсів, Держкомлісгоспу. На ній при прийнятті рішення щодо відтворення і збереження зубрів звучали заяложені фрази “розробити”, “затвердити” і т. ін. Але, каже Орест Король, на жаль, нічого “на-гора” зібрання не видало, виступи, промови, бідкання лісовиків пішли у свисток, як вода у пісок. Як і раніше, проблема зубрів важким каменем лежить на плечах місцевих лісівників. Волиняни звернулися до Мінекоресурсів України з пропозицією взяти зубрів, їх збереження, розвиток на державне фінансування. У 1999 році волинянам капнули 20 тисяч гривень, за якими в принизливих поїздках до Києва працівники “Волиньлісу” стоптали не одні черевики. Після цього на потреби зубрів за три роки не просочилось жодної копійки. На початку нинішнього року волиняни звернулися в Мінекоресурсів України до експертної групи з питань відтворення, охорони і оптимального використання зубрів в Україні з проханням вивчити ситуацію та розробити рекомендації щодо збереження та відтворення зубрів на Волині, але відповіді й досі не отримали. На думку волинських фахівців, збереження зубрів на Україні має стати загальнодержавною справою. Приміром, у Білорусі прийнята державна програма з відтворення і збереження зубрів, яка до того ж підкріплена державним фінансуванням. Ця справа під контролем науковців на державному рівні, що дає змогу надійно підтримувати білоруську популяцію зубрів. Подібне стосується Польщі, Німеччини та багатьох інших країн світу. У нас на рівні держави в питанні збереження зубрів велика прогалина. Лісівники не мають коштів для забезпечення тварин кормовою базою, охорони від браконьєрів, лікування від хвороб, будівництва вольєрів, закупівлі самців з так званою свіжою кров’ю. А розпочати цю справу, як на мене, треба з прийняття державної екологічної програми, в якій мають бути передбачені заходи зі створення належних умов для охорони та відтворення зубрів. Без цього нещасні червонокнижні тварини приречені на блискавичне вигибання. Петро ГОРЩАРУК, депутат обласної ради.
