ДО ВИТОКІВ ТРЬОХ РІК

Для зменшення наслідків повені на Поліссі довелося… затопити площі у південних районах області.

Сергій НАУМУК


Система водного господарства України та Волині постраждала двічі. Уперше ― коли меліорацію запланували не лише на перезволоженому Поліссі, але й у лісостепових районах. Удруге ― коли у 1990–х роках канали залишили бездоглядними. Ще й нині пожинаємо плоди тих недалеко-глядних рішень.
Останнім часом цій галузі приділяють більшу увагу, та й дедалі частіше господарства беруться освоювати облоги вздовж річок та канав, як–от у СГТОВ «Романів» Луцького району. Об’їхавши з начальником Луцького міжрайонного управління водного господарства Іваном Шевчиком кілька волинських річок, ми вже не побачили ознак бездоглядності. Всюди покошені береги, встановлені інформаційні вказівники. До слова, Луцьке МУВГ обслуговує 100 тисяч гектарів меліорованих земель у семи південних районах області, а це майже тисяча каналів та 500 гідротехнічних споруд.
— Річку Лютицю, що входить до Духче–Переспівської осушувальної системи і має 38 кілометрів завдовжки, обкошують шість доглядачів. Хоча за штатом повинно бути більше. Нині люди неохоче йдуть на таку роботу, бо вона нелегка. Здебільшого косять вручну, хоча дехто купує і мотокосилки, ― начальник Рожищенської експлуатаційної дільниці Микола Лугвіщук не оминув і кадрових проблем.
Після того довелося побачити витоки річок Турії та Стоходу, які розташовані недалеко один від одного. Директор Затурцівського меморіального музею В’ячеслава Липинського Віталій Кушнір розповів, що, за спогадами його бабусі, Турія починалася в урочищі Шумилові Лози неподалік села Затурці Локачинського району.
У 1960–х роках там навіть човен викопали під час меліорації, що свідчить про те, що джерело було чималеньким. Звісно, нині його немає. Зате нам на власні очі довелося побачити, як інше замулене джерело, про існування якого вже мало хто пам’ятає, пробиває собі дорогу.
— Нещодавно після дощів відкрилося джерело, й одну околицю Затурців затопило. Люди не могли дійти до хат. До нас звернувся сільський голова, бо наш екскаватор саме був у Локачинському районі. Це непланові роботи, але ж треба допомогти, ― Іван Шевчик переконаний, що його рішення правильне.
Працівники водного господарства викопали канал завдовжки 170 метрів, який через меліоративну систему впадає в Турію. Нині вода вже не докучає затурчанам, а на початку каналу в кількох місцях жебонить доволі приємна на смак студениця. Якщо джерело не пересохне, водники обіцяли окультурити його. Причому спочатку візьмуть воду на аналіз, щоб вивчити гранично допустимі концентрації мінеральних речовин.
Відтак ми оглянули витоки Стоходу біля Кисилина. Сама назва вказує на характер річки. Тож водники, краєзнавці та місцеві жителі досі сперечаються щодо головного її витоку. Про один із них розповів начальник Луцької експлуатаційної дільниці Анатолій Парфелюк.
— Деякі старожили стверджують, і я з цим погоджуюсь, що річка бере початок між селом Кисилин і хутором Запуст. Там є болота з проваллями, джерела. Але чітко визначити місце витоку не можна. Нині тут болото, хоча 40 років тому ще купалися, ― Анатолій Парфелюк, стоячи біля містка на дорозі Холопичі ― Кисилин, показав напрям імовірного витоку.
Наприкінці ми побували на Володимир–Волинській експлуатаційній дільниці, яка охоплює ще й Іваничівський район. Начальник дільниці Анатолій Лаборук розповів, що вони обслуговують вісім малих річок та до 40 кілометрів каналів. Доводиться обстежувати й Західний Буг у прикордонній зоні.
— Найбільша проблема ― це зношеність техніки. У нас екскаватори служать понад 25 років, хоча свого часу їхній амортизаційний термін становив тільки 8. Добре було б, аби працював лізинг. Тоді ми змогли б поновити парк техніки. Фінансують нас по мінімуму, але ми й самі заробляємо кошти. У нас хороші робітники, маємо ліцензовану проектну групу. Але найголовніше, що наших фахівців знають на ринку завдяки якості робіт, ― підсумував поїздку Іван Шевчик.
Загалом водники провели в області чималу роботу. Цього року, як зізнався начальник Волинського обласного управління водних ресурсів Ростислав Кравчук, для боротьби з повінню мусили ухвалити нестандартне рішення. Аби зменшити її наслідки в Маневицькому та Любешівському районах, довелося не тільки стримувати воду у верхів’ях річок, а й навіть підтоплювати деякі площі у південних районах.

На фото: Оглядач гідротехнічних об’єктів Юрій Озимук ретельно викошує береги Стоходу.