З чого дивувався і чим переймався протягом минулого тижня власний кореспондент газети «Волинь-нова» у Ковелі Ярослав ГАВРИЛЮК...
З чого дивувався і чим переймався протягом минулого тижня власний кореспондент газети «Волинь-нова» у Ковелі Ярослав ГАВРИЛЮК...
…ЗАСЕКРЕЧЕНОЮ ПРИВАТНОЮ ПИЛОРАМОЮ Є на околиці ковельського села Бахів, на відстані якихось метрів з п’ятдесят від лісу, приватна пилорама, обнесена високим парканом. Працює вона переважно вночі. У дворі — злі собаки. Як каже дубівський сільський голова Павло Безека, пилорама офіційно не зареєстрована, а тому її власник ніяких податків не сплачує. Час від часу через ворота «прослизає» кілька десятків дерев на тартачок. А по двору з рушницею ходить пилорамник, який пильно стереже добро. Начальство різних рівнів полюбляє на нарадах повчати лісівників, як треба ловити лісокрадів. І ось торік під час нічного рейду неподалік колишнього льонозаводу було виявлено шість робітників цієї пилорами, які без дозволів валили та розкряжовували дерева. Пилорамник ходив тут же, поряд стояв його автомобіль із причепом. Лісова охорона спробувала вилучити у крадіїв бензопили, але той вихопив їх і віддав своїм робітникам, наказавши бігти до пилорами, а сам поїхав туди машиною. Викликала лісова охорона наряд міліції. Визначили розмір збитків — понад 26 тисяч гривень. Однак робітників, які брали участь у незаконній рубці лісу, міліціонери відмовилися опитати. У постанові про відмову в порушенні кримінальної справи сказано, що власник тартачка і його робітники у цей час… ловили рибу… 4 липня 2013 року рейдова бригада виявила 32 пні зрубаних дерев у лісах рекреаційного та оздоровчого значення. Викликали міліцію. Чіткі сліди і шматки кори привели до тих же воріт пилорами, що була за метрів триста від місця крадіжки. Восьма година ранку. За ворітьми — пси і озброєний пилорамник, який береже своє добро. Лише після обіду міліція отримала дозвіл на обшук двору. Однак він виявився виданим на обшук… сусіднього городу, де росте картопля. Щось переплутали. А це був вечір п’ятниці. І треба чекати до понеділка, щоб отримати новий дозвіл. Правоохоронці норовили розбігтися, а їхнє керівництво не брало слухавки. Лісівники зв’язалися з черговою частиною обласного управління МВС. Там поцікавилися, чи реєстрували телефонний дзвінок. Десь через годину, біля опівночі, міліція відправилася до злощасної пилорами. Як там чергували поборники правопорядку та закону — лісовій охороні невідомо, але коли зогляділися, то на пилорамі вже не було ані 32 сосен, ані машини. Щастить пилорамнику: то довідку дадуть, що не ліс крав, а рибу ловив, то з пилорами випустять. І от він знов у лісі, який через дорогу. 14 липня неподалік пилорами знов-таки самоправно зрізано 9 сосен. Сума збитків державі становить понад 20 тисяч гривень. Деревину крадії підвезли ближче до тартачка, поскладали і завозять у двір в міру потреби. Правоохоронці перелякано кажуть, що нема закону, за яким можна «взяти» порушника. Мовляв, він чоловік бідний, має лише верcтат, на якому ріже деревину для власних потреб. Робота приватних пилорам регулярно офіційно перевіряється, але, як правило, суттєвих порушень ніколи не виявляють. Так собі: покаталися по району і відписалися. А чому не помітили цієї пилорами, що переробляє велику кількість краденої деревини, тривалий час не сплачує податків, використовує нелегальну робочу силу (в одному з актів вказується, що було шість робітників)? Лише за першу половину липня цього року «різуни» викрали з прилеглого масиву та розпиляли 41 сосну. То чи надовго вистачить того лісу? Виходить, що ніхто нічого не бачить?!
…СТІЙКІСТЮ СТИХІЙНОГО БАЗАРУ Група жителів двох багатоквартирних будинків на вулиці Незалежності у місті залізничників уже тривалий час просить владу ліквідувати базар у їхньому дворі, що біля центральної аптеки № 12, скаржиться на сміття та антисанітарію. На письмові звернення чиновники відписуються, що «з метою ліквідації та недопущення стихійної торгівлі» вони надсилають листи до Ковельського міського відділу внутрішніх справ «із проханням активізувати роботу з цього питання». Міліцейське керівництво «киває» на міськраду. Мовляв, правоохоронці «вживають заходи», «постійно проводять профілактично–роз’яснювальну роботу, а порушників притягують до адміністративної відповідальності». І виходить зачароване коло, по якому скаржників водять «за носа». А тим часом самі торговці просять «батьків» міста легалізувати свій стихійний базар, який існує близько п’ятнадцяти років, наголошуючи, що готові сплачувати необхідні платежі в обмін на встановлення лише кількох законних прилавків. Для цього вже й місце вони начебто знайшли. Кажуть, що потрібна тільки воля владців — виділити під це землю і надати відповідний дозвіл. Ще у квітні майже двадцять продавців з базару ходили на прийом до міського голови Олега Кіндера, який, за словами ініціатора зустрічі Оксани Богославець, їх вислухав і дав зрозуміти, що він не проти, аби люди там торгували, однак більше нічого не зміг пообіцяти. — А нам цього недостатньо, — говорить Оксана Богославець. — Ми прагнемо узаконити свою діяльність, тому лише за три дні зібрали більше півсотні підписів прихильників цивілізованої торгівлі. Охочих посприяти нам у встановленні кількох прилавків знайшлося чимало. До речі, тут щодня торгує кілька десятків чоловік. Продавати молоко, овочі, фрукти приїздять жителі з прилеглих до міста сіл — Колодяжного, Волі–Ковельської, Зеленої, Волошок, Мощеної, аби виручити за вирощену продукцію якусь копійчину. Багато хто з ковельчан уже звик до цих несанкціонованих торгів, але воліють, аби продавці реалізовували свій товар не з землі, а щоб були витримані елементарні правила санітарії та гігієни.
…СОЛОДКИМИ СЛОВАМИ БУДИНОК НЕ ЗБУДУЄШ Теж непроста справа — «вибивати» гроші на об’єкт, який перед тим у буквальному розумінні обікрали чиновники, що мають доступ до державних коштів. Мова йде про багатостраждальну семирічну епопею зведення житлового будинку для молодих сімей на вулиці Ватутіна, 70–б у Ковелі, про яку вже неодноразово писали засоби масової інформації. За цей час споруджено аж один під’їзд із трьох у п’ятиповерховому будинку, а другого під’їзду — три поверхи. Хоча ключі від своїх помешкань тридцять молодих сімей (перша секція будинку) мали отримати ще чотири роки тому! Попереднє керівництво управління житлового будівництва Державного фонду сприяння молодіжному будівництву використало не за цільовим призначенням майже 40 відсотків коштів, або понад 7 мільйонів гривень, ввівши в оману і державу, і молоді сім’ї, яким Фонд надав пільгові довготермінові кредити на житло. Змінилось півдюжини підрядників — у такий спосіб ховали кінці у воду. Читав публікації в пресі про цю аферу і робив висновок, що так зване молодіжне будівництво, а точніше його фінансування, було заздалегідь приречене на розкрадання. Торік ковельська влада рапортувала, що роботи вже на фініші і на їхню завершальну стадію з державного бюджету виділено 7,3 мільйона гривень. Однак анонсоване на кінець 2012 року перше новосілля знову не відбулося. Згідно з цьогорічними офіційними даними, роботи на об’єкті припинено через відсутність бюджетних асигнувань. Обсяги виконаних робіт торік становили всього лише 2,2 мільйона гривень, з яких було профінансовано лише 1,3 мільйона гривень із начебто виділених отих понад 7 мільйонів. При цьому кредиторська заборгованість за виконані роботи становить 879 тисяч гривень. Голова облдержадміністрації Борис Клімчук вкотре пообіцяв молодим сім’ям свою особисту допомогу та підтримку і письмово звернувся до голови уряду та профільного міністра. У той же час із проханням профінансувати закінчення «ватутінського» будинку «штурмують» урядовців й депутати Ковельської міської ради. Адже саме Кабмін створив той Фонд, функціонери якого «підгребли» гроші! Недавно у Луцьку під час урочистої церемонії введення в експлуатацію дев’ятиповерхового житлового будинку ковельчани з вулиці Ватутіна попросили допомоги у віце-прем’єр-міністра Олександра Вілкула. Спершу вони навіть хотіли влаштувати віце-прем’єру пікет, але вирішили не псувати свята. «Це питання на контролі», — запевнив Олександр Вілкул. Інвестор проблемної будови Наталія Горькава розповідає: «У нас тих листів–обіцянок вже багато, папки від них рвуться. У відповідь отримуємо лише безкінечні відписки. Одна відповідь — немає фінансування». А солодкими обіцянками–цяцянками будинок не збудуєш.
