Сьогодні навіть дотація за великовагову худобу не компенсує селянам падіння ціни на ВРХ...
Сьогодні навіть дотація за великовагову худобу не компенсує селянам падіння ціни на ВРХ...
Сергій НАУМУК
Торік уряд прийняв постанову, якою селянам пообіцяли дотацію за великовагову худобу. Таким чином державні чиновники показали нібито системну роботу, спрямовану на підтримку сільгоспвиробників. Бо ще раніше Кабмін ухвалив рішення про дотацію на утримання молодняку. Тепер ті телята виросли і куди ж їх дівати, як не відгодовувати до повноцінної худоби? Логіка чиновників проста: ми селянам — доплату за бичків вагою понад 330 кілограмів, вони — почнуть годувати худобу, аж гай шумітиме. Проте так не сталося. По–перше, почалася традиційна тяганина: то служиві люди зайву довідку вимагають, то якась інша причина заважає виконати обіцяне. По–друге, гроші, як завжди, доходять до господарів із запізненням. Але навіть із цим вони ще можуть миритися. Більше їх насторожує те, що за останні кілька місяців впала закупівельна ціна на ВРХ. Одноосібник із села Ласків Володимир–Волинського району Анатолій Давидюк утримує трьох биків. Двоє з них віком два роки. Вгодовані осипкою, сіном та люцерною, на око вони важать по тонні кожен. Таких хіба на агровиставці можна побачити. А тут на тобі — виставкові бики у селянському хліві. Але господар не тішиться з цього. — Влада вихваляється тим, що на Волині зросло поголів’я ВРХ, і свідомо замовчує, що закупівельні ціни на худобу знизилися. Нещодавно очільник області Борис Клімчук звинуватив у нелюбові до України тих сільських голів, на території яких зменшується поголів’я молодняка. Цими словами він образив не лише обранців громад, а й усіх, хто чесно працює на землі. Повіривши обіцянкам про дотації, селяни взялися вирощувати телят. Я теж залишив у господарстві двох бичків, але не заради тих подачок, які чомусь називають дотаціями, а сподівався, що худоба буде в ціні, — каже пан Анатолій. — Але сталося якраз навпаки. Якщо торік за кілограм живої ваги заготівельники платили до 17 гривень, то нині навіть 10 давати не хочуть. Питаю, чому так, бо на базарі ціна на м’ясо не знизилася, корми не подешевшали. А вони сміються: «Хочете — продавайте, а хочете — ні. Ми й без вас маємо в кого купувати». Цього року вже не годуватиму телят, бо це невигідно. Привезу своїх биків на Київську площу під вікна до губернатора. Нехай переконається, чи люблю Україну, і спробує продати їх за високою ціною. Коли почалася агітаційна кампанія про дотацію за великовагову худобу, облдержадміністрація рекомендувала кільканадцять атестованих м’ясопереробних підприємств, де прийматимуть худобу. Щоб поінформувати селян, цей список із 18 фірм надрукувала й наша газета. Тепер вирішив дізнатися, за якою ціною можна продати бичка. Телефонував насамперед на атестовані владою підприємства. Результати такі: одна фірма не приймає ВРХ, а тільки свині, дві не беруть ВРХ від селян, а лише від юридичних осіб, одна відмовляється від бичків, бо бере корів, чотири тимчасово не приймають ВРХ і порадили звернутися через кілька тижнів. «Немає куди дівати худобу. Хто його знає, коли почнемо приймати», — так відповіли мені на одному з підприємств. П’ять боєнь одразу погодилися купити бичка за 10,8—11,75 гривні за кілограм живої ваги. Ще чотири платять диференційовано: за худобу вагою 350—400 кілограмів — 10,5—11,5 гривні за кілограм, вагою більше 400 кілограмів — 11—12. Одна бойня обіцяла заплатити по 21,5 гривні за кілограм чистого м’яса. За перше півріччя ці підприємства закупили лише 989 голів ВРХ живою вагою 472 тонни. Причому, з них 392 голови — ТзОВ «Сосна» з Любешова, 168 — ТзОВ «Спартак» із Турійського, 142 — ПП «Рачинм’ясопром» із Горохівського районів. А, скажімо, ТзОВ «Луцький м’ясокомбінат» — жодної. За цей час у селян закуплено лише 10 (!) голів свиней. Чимало підприємств використовують від 50 до 90 відсотків низькосортної імпортної сировини. То про яку якість ковбаси може йтися? Адже для багатьох сортів наявність яловичини обов’язкова. Власне імпортом сировини заступник голови облдержадміністрації Віталій Карпюк пояснив зменшення ціни на худобу. — Оскільки нині на ринку дуже низька ціна на м’ясо, потрібно призупинити ввезення низькоякісної імпортної сировини. Як видно зі звітів про закуплену худобу, переробники продовжують працювати за чорними та сірими схемами. Поки вони будуть зацікавлені пхати у ковбасу все, що попало, закупівельна ціна на худобу не зміниться. Тому адміністрація вимагатиме від ветеринарів та ветеринарної міліції жорсткішого контролю за переробними підприємствами. Також ми звернулися до депутатів Верховної Ради, щоб внести зміни до стандартів, що регулюють виробництво м’ясопродукції, — сказав Віталій Володимирович. Інші аргументи наводить незалежний експерт аграрного ринку. — Нині йдуть жнива, тому подешевшали зернові, відповідно й корми. Саме цим мотивують зниження закупівельної ціни на худобу, яка на воловину коливається у межах 50—100 гривень залежно від частки туші. Споживання скорочується і ринок потроху насичується. Тому переробні підприємства вирішили зберегти свою маржу за рахунок селян, — пояснила керівник аналітичного департаменту консалтингової агенції «ААА» Марія Колесник. Експерт додала, що імпорт фактично не впливає на ринок. Адже, по–перше, були обмеження щодо ввезення м’яса з Бразилії. Крім того, експорт ВРХ є більшим, ніж імпорт. За даними статистики, за січень—травень цього року свіжої та мороженої яловичини в Україну потрапило 1,4 тисячі тонн, а відправлено за кордон 39,5 тисячі тонн. Виходить, що на ринок впливає не велика пропозиція яловичини, а зовсім інші фактори. А от дешевшого м’яса в Україну завезли чимало: свинини — 60 тисяч тонн, субпродуктів — 14 тисяч тонн, м’яса та субпродуктів птиці — 27 тисяч тонн, сала та жиру — 15,6 тисячі тонн. За перше півріччя цього року в Україні вироблено 1,13 мільйона тонн м’яса у забійній вазі (109,3 відсотка до відповідного періоду минулого року). На одну людину припадає 61,2 кілограма м’яса на рік, хоча рекомендована норма становить 80. Причому перевагу надають курятині через те, що вона дешевша: майже половина всього м’яса, спожитого українцями, — птиця. А яловичину у нас купують зовсім небагато — близько 13 відсотків від усієї продукції. Власне через низьку купівельну спроможність населення й попит на воловину незначний. Недарма її називають м’ясом багатих людей. А в нас, як відомо, лише мільйонерів щороку більшає, достатки ж пересічних громадян не вельми зростають. …Цього року, пам’ятаючи про минулорічні проблеми зі здачею биків, Анатолій Давидюк зарізав телят. Як гадаєте, панове чиновники, скільки селян зроблять так, як він?
КОМЕНТАР Юрій Горбенко, директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації: — Маємо абсурдну ситуацію: закупівельні ціни знизилися, але на базарі яловича шинка коштує ті самі 50 гривень. Нині за молодняк виплачують 1000 гривень дотації. Крім того, за великовагову худобу доплачують по 2,5 гривні за кілограм. Переробники все добре порахували і скористалися моментом. Сума двох дотацій на бичка вагою 400 кілограмів становить близько 2 тисяч гривень, тобто 5 гривень на кілограм живої ваги. Торік худобу купували по 17 гривень за кілограм, а тепер — по 12. Тобто переробники зменшили ціну рівно настільки, скільки доплатила держава. З одного боку, начебто нема причин, щоб драматизувати ситуацію. Але слід врахувати, що селянинові треба гроші одразу, однак виходить, що розрахунок розтягнутий у часі: дотація, виплата від переробника, друга дотація. Наголошую, щоб селяни не здавали корів-бичків перекупникам, бо можуть втратити доплату за великовагову худобу.
