ПОБ’ЄМО МИНУЛОРІЧНЕ ДОСЯГНЕННЯ: 100 МІЛЬЙОНІВ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ

Хоча земельна реформа розпочалася два десятиліття тому, кардинальні зміни у земельних відносинах відбулися фактично впродовж останніх трьох років завдяки чіткій політиці уряду та Президента. Зокрема, вперше на законодавчому рівні визначено основні засади функціонування єдиної системи земельно-кадастрової інформації, врегульовано розмежування земель державної та комунальної власності, спрощено реєстрацію і посвідчення прав власності на землю, а також процедуру встановлення меж населених пунктів, створено публічну кадастрову карту України… Докладніше про нововведення — в інтерв’ю начальника Головного управління Держземагентства у Волинській області Василя Василенка


Віктор МИХАЛЬЧУК


-Мільйони українських землевласників і землекористувачів довго чекали змін. І таки дочекалися: закон про державний земельний кадастр нарешті ухвалено.
— Понад те, з 1 січня 2013 року закон почав реально працювати, і це неабияке досягнення. Ще один важливий крок — відкрито доступ до Публічної кадастрової карти України, на яку нанесено всі земельні ділянки, які з 2004 року є у власності, в оренді чи в постійному користуванні. Щоб осягнути значимість такої новації, скажу, що у світі з понад 200 країн близько 40 мають електронні кадастрові карти.
Сьогодні ми поступово доповнюємо її інформацією про ділянки, які набули того чи іншого статусу до 2004 року. Усе прозоро, доступно щодо кожної конкретної площі: від цільового призначення та коду до форми власності та кадастрового номера. І не тільки фахівцям, а й громадянам, які через інтернет можуть контролювати правовий статус власної земельної ділянки. Передбачено і зворотний зв’язок: зареєструвавшись на сайті, кожен може висловити свої зауваження. Наші працівники обробляють інформацію та негайно виправляють неточності.
— Перед тим як зареєструвати земельну ділянку в кадастрі, її перевіряють у державній системі координат?
— Безумовно, бо це гарантує громадянам право власності на землю. Досі не обходилося без скандалів, коли одну ділянку могли надати чотирьом–п’ятьом особам. Відтепер це неможливо: програмне забезпечення національної кадастрової системи не здатне порушити закон. Окрім того, державний земельний кадастр, забезпечуючи чіткий облік, надає гарантії прав на землю. Тобто відомості про ділянки зберігаються на трьох архівних рівнях. У паперовому вигляді — на рівні району та міста у територіальному органі Держземагентства. В електронному — на рівні області та центрального офісу Держземагентства. А на третьому рівні інформація зберігається на двох серверах: один — у постійній роботі, другий — резервно–архівний, на випадок поломки першого сервера або хакерської атаки. До слова, лише в кількох країнах світу є така система захисту інформації. Приємно, що в Україні вона працює.
— Чи змінилася процедура реєстрації земельних ділянок і прав на них?
— Із 1 січня розмежовано повноваження: реєструють земельні ділянки в кадастрі органи Держземагентства, а права оформляють органи Укрдержреєстру, що підпорядковані Міністерству юстиції. Це світова практика, яку ми перейняли. До того ж ми суттєво спростили процедуру реєстрації. Раніше, аби зареєструвати державний акт, треба було двічі їхати до обласного центру, кілька разів — до районного, пройти безліч структур — від установ і до держпідприємств. Тепер у законі визначено термін реєстрації земельних ділянок — 14 днів. Однак реально ми забезпечуємо процедуру за один день. Якщо на сьогодні до нас надійшло 34 505 заяв від волинян про надання послуг із кадастру, то з них уже понад 33 тисячі задоволено. Це 98,5 відсотка. Діє принцип «єдиного вікна», коли людина приходить лише у районний чи міський орган Держземагентства, там пише заяву, бере рахунок, на місці оплачує. До речі, плату за реєстрацію ділянки зменшено в рази — на сьогодні це 65 гривень. Якщо ділянку вже зареєстровано, то витяг коштуватиме 53 гривні. Для порівняння: раніше за ці послуги доводилося платити 270 і 170 гривень.
— Чи можна отримати документи за місцем проживання?
— Так, і насамперед це стосується витягів про реєстрацію земельної ділянки. Наприклад, громадянин надіслав пакет документів із Донецької у Волинську область. Він може отримати витяг за місцем проживання. Адже в нас електронна система, централізована база даних. Це зручно, особливо для тих, хто, скажімо, оформляє спадщину.
Ще один приємний момент — папери можна отримати поштою. Погодьтеся, це зручно та вигідно, надто для сільських жителів, яким зазвичай проблематично і дорого їздити до райцентрів.
— А що нового в нормативній грошовій оцінці земель населених пунктів?
— Фактично за 2010–2012 роки зроблено те, чого не змогли зробити за майже два десятиліття. Так, у 2012–му Волинська, Рівненська та Одеська області першими в Україні завершили первинну оцінку й оновили нормативну грошову оцінку. І це відразу дало суттєві надходження. Наприклад, торік надходження від плати за землю вперше за історію Волині перевершили 100 мільйонів гривень. А, скажімо, чотири роки тому було 57 мільйонів. Понад те, до кінця нинішнього року плануємо одержати 111-114 мільйонів. І хай як нині критикують Податковий кодекс, а він для територіальних громад таки вигідний, адже всі кошти від плати за землю зостаються в бюджеті селища, сільради чи міста. Раніше залишалося тільки 60 відсотків, а решта йшла до районного та обласного бюджетів.
— Як держава захищає права власників земельних часток–паїв і як регулюються орендні відносини?
— Є відповідний указ Президента, який зобов’язує, щоб орендна плата була не меншою за 3 відсотки від вартості земельної ділянки за нормативно-грошовою оцінкою. Останнім часом під особливим контролем те, як він виконується, зокрема у частині забезпечення селян гідною орендною платнею. Якщо 2009 року на Волині середня орендна плата за гектар ріллі сягала 290 гривень на рік, то сьогодні маємо майже 550. Якщо колись пайовики отримували від земель загалом близько 50 мільйонів гривень, то нині нараховано вже майже 97 мільйонів. А до кінця року буде понад 100 мільйонів гривень!
— У селах кажуть, нібито відновили обов’язкову сівозміну. Чи таки насправді повернемося до призабутої практики охорони земель і відтворення родючості ґрунтів?
— Востаннє контролювали додержання сівозміни наприкінці 1990-х. Далі про неї забули. І лише впродовж останніх років робота з охорони земель відновилася. Нині є вимога держави до тих землекористувачів, у кого понад 100 га землі (на Волині таких понад 240), розробити й запровадити проекти землеустрою щодо економічного обґрунтування сівозмін та системи заходів із охорони земель. Інакше не можна. Якщо, скажімо, соняшник сіяти по соняшнику кілька років поспіль, то від гумусу нічого не залишиться. Тішить, що на Волині ця робота ведеться успішно. Наприклад, близько сотні господарств краю вже зробили проекти, інші — закінчують їх.
Також свого часу вживали заходів із встановлення прибережних захисних смуг та водоохоронних зон навколо водойм. Однак далі це робили вибірково. І лише нині завдяки дорученням керівництва держави це питання взято під контроль. Поставлено завдання вкластися в конкретні терміни. І сьогодні 25% прибережних захисних смуг області вже встановлено.
— Чи забезпечено в області ефективне використання земель сільськогосподарського призначення державної власності та часток-паїв?
— У травні 2011 року голова облдержадміністрації Борис Клімчук підписав розпорядження, відповідно до якого впродовж червня–липня у кожному районі створено комісії, що провели повну інвентаризацію всіх сільськогосподарських земель. Вони встановили, де землі не використовуються, де використовуються без документів, де дозвільні папери на стадії оформлення, де платять за землю, а де не платять… Близько 230 тисяч гектарів земель не використовувалося! На сьогодні вже понад 70 тисяч гектарів введено до господарського обороту. А це означає, що з’явилися нові посівні площі, а також угіддя для випасання худоби та косіння. Відповідно зростає продовольча база та збільшується поголів’я худоби.
Фактично ми повернулися до планового використання земель не лише сільськогосподарського призначення. З огляду на це, поставлено завдання розробити схеми землеустрою та техніко-економічного обґрунтування земель адміністративно-територіальних утворень і чітко передбачити їхній статус: землі рекреаційні, комерційні, промислові та інші. Відповідно до статусу й буде використовуватися земля.
До речі, минулого року спрощено процедуру зміни меж населених пунктів. Тепер це компетенція районної ради. Тобто громадяни можуть ініціювати розширення меж населених пунктів і отримувати нові земельні ділянки під забудову.