«Якби я була не простим учителем, а відомим посадовцем чи грошовитою людиною, то цього б не трапилося», — переконана Оксана Левчук...
«Якби я була не простим учителем, а відомим посадовцем чи грошовитою людиною, то цього б не трапилося», — переконана жителька Любомля Оксана Левчук.
Олександр НАГОРНИЙ
КІТ У МІШКУ Це була не дуже безпечна мандрівка в нетрі на околиці Любомля. Нам, журналістам, прокладала дорогу Оксана Левчук. Оскільки ми не були взуті в чоботи, то наш поводир попередила, щоб були обережними, бо можемо потривожити щурів або зненацька впасти у глибоку калабаню. Нарешті, серед заростей кущів та болотистої рослинності ми вгледіли плесо задавненої замуленої копанки. На перший погляд, цей екзотичний дикий куточок після деяких меліоративних робіт може стати чудовим місцем для вирощування карасів та коропів. І це тепер володіння молодої сім’ї — Оксани та Олександра Левчуків. Ось тільки такої мрії — зайнятися рибництвом — педагоги Любомльського професійного ліцею не мають. Земельна ділянка загальною площею 10 соток, 90 відсотків якої займає болото, виділена міськрадою «для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд». «Ставок» став для забудовників неприємним сюрпризом. Невже архітектура та провідні спеціалісти міськради вважають, що скромні працівники ліцею справляться з ямою, наповненою водою, і зможуть вивершити котедж, наприклад, на палях, як десь у тропічному лісі?Але тепер це вже стало фактом: документи проекту землеустрою оформлені, державний акт на право власності на земельну ділянку отримано. За словами Оксани Левчук, затрачено майже 6 тисяч гривень. Як же так сталося, що забудовники отримали кота в мішку? Чому ніхто із спеціалістів міськради, архітектор району, проектант не розгледіли копанку в кущах? Та й чому сімейство своєчасно не виявило, яку пастку йому приготовлено в новому кварталі індивідуальної забудови?
КОЛИ СПЕЦІАЛІСТАМ ТРЕБА АМФІБІЮ Оксана Миколаївна розповіла, що в квітні 2010 року, коли виготовлялася землевпорядна документація, її батько, мати, чоловік поїхали із тодішнім директором приватного підприємства «Любомльземпроект» Ярославом Оксентюком на оглядини в цей район. Керівник запевнив, що на початку кварталу біля колишнього тепер розваленого тваринницького приміщення й буде знаходитися їхня земельна ділянка. «Максимум 20 метрів у сторону», — уточнив Оксентюк. Родина згодом і Оксану привезла, щоб показати уподобане місце. Хоча начебто землевпорядна проектна організація не причетна до виділення ділянок на місцевості, але сторонам видніше, чому було таке взаємне довір’я. Та не так сталося, як планувалося. Кажуть, що в Любомлі найкращі місця для забудови отримали митники, трохи гірші — прикордонники. І це, мабуть, правильно: якраз їхні котеджі прикрасили місто. Тож не дивина, що звичайним учителям може дістатися й заболочена яма з водою. Проектну організацію очолив новий керівник Олександр Дець, а Ярослав Оксентюк став директором аналогічного підприємства «Терра +». Тим часом Оксана Левчук народила дитину, після того тривалий час знаходилася в обласній клінічній лікарні — не до будівництва. Процес тривав сам собою, оскільки кошти за експертизи справно сплачувалися. Фактично Оксана Левчук побачила водойму після того, як отримала 27 січня 2012 року державний акт на право власності. Вона протоптала стежку в міськраду та «Любомльземпроект», про що розповіла в листі до редакції: «Коли я звернулась до любомльського міського голови А. П. Гіриковича, він сказав, що це помилка і чемно «відправив» мене до заступника А. А. Півнюка, який у свою чергу довгенько «годував» обіцянками та, врешті–решт, порадившись із землевпорядником В. І. Загурою, відіслав у ПП «Любомльземпроект», переводячи стрілки, бо ті чомусь не встановили всі межові кілки (як це можливо зробити у ставку, глибина якого близько двох метрів?). І так за три роки ми знову прийшли до того, з чого починали». До речі, серед документів проекту землеустрою є відповідні акти про те, що межові знаки встановлював технік–землевпорядник ПП «Любомльземпроект» Олександр Пашинський у 2011 році. Акти тоді дали на підпис забудовниці. Насправді, як розповідає Оксана Миколаївна, спеціаліст поставив дві «палички» в березні 2012 року. Добрести до кінця ділянки було неможливо, хіба на амфібії. І вже в нинішньому році межі позначили ще двома знаками той же Пашинський та директор Дець. Оксана Левчук забила на сполох і, зрештою, з делегацією прибув на місце заступник міського голови Андрій Півнюк. Чиновники отримали порцію «вовків» із бур’янів та порадили продати копанку найближчому сусідові. За метрів 8 — 10 розташоване чимале болото, яке, на щастя, нікому не виділялось під забудову, де можна влаштувати ставок навіть із фонтаном.
ІЗ ВОДОЙМИ ЗРОБИЛИ СІНОЖАТЬ Оксана Левчук анітрохи не сумнівалася, що їй відвели земельну ділянку, яка радуватиме око, після отриманих двох довідок, підписаних начальником управління Держкомзему в Любомльському районі В. Я. Бурчаком 13 квітня 2010 року. В одній повідомлялося, що на земельній ділянці, яка проектується для будівництва, знаходяться «дернові карбонатні супіщані на елювії щільних карбонатних порід грунти». Забудовниця зрозуміла, що це якесь дуже видатне й цінне місце. Потішило й інше повідомлення, що ділянка відноситься «до земель сільськогосподарського призначення з таким складом угідь: сіножаті — 0.10 га». Також Любомльська наукова археологічна експертиза засвідчила, що «на момент обстеження земельна ділянка була задернована та частково поросла чагарником», «рельєф рівнинний, грунт дерново–опідзолений». Може, археологи заблукали?.. Обстеження ДП «Волинські старожитності» проводило 22.10.2010 року і за працю вдячна Левчук заплатила згідно з виставленим рахунком 800 гривень. У зв’язку зі скаргою нашої читачки довелося розмовляти на неприємну тему із спеціалістами різного профілю, в тому числі і з директором підприємства Олександром Децем. За кілька днів по телефону ми спробували уточнити деякі прізвища. Олександр Григорович солдафонським тоном вичитав кореспонденту і пообіцяв наслати кару, бо той, мовляв, без його дозволу вмикав диктофон, а він, колишній дільничний інспектор, знає порядок. Хочеться заспокоїти екс–дільничного, який перекваліфікувався: нічого він не сказав цінного, що можна було б використати в газеті. А для колишніх і діючих міліціонерів наведемо слова із Закону про пресу (елементарні речі!) про право «відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь–яких технічних засобів…». Не треба бути нишпоркою, щоб помітити диктофон у руці кореспондента на відстані півметра. Уже давно ніхто не вимагає замінити диктофон на олівець чи ручку. Керівникам міськради — голові Анатолію Гіриковичу, його заступнику Андрію Півнюку та іншим персонам не муляв очі диктофон і зустріч пройшла, як офіційно повідомляють, конструктивно, в теплій атмосфері. Вони визнали, що справді трапилася помилка, треба сім’ї виділяти іншу земельну ділянку. І знову ж таки зазначили: ось якби знайшовся покупець на таку достойну уваги копанку. Навряд чи якийсь митник чи поважний державний службовець захоче там утримувати сажавку. У Любомлі керівники вказали, що містобудівну документацію на цей квартал готувало ПП «Ковелькомунпроект». Директор підприємства Віктор Дубина послався на зйомки території спеціалістом «Волиньархпроект» у попередні роки. «Ми лише красиво перенесли креслення на мапу», — сказав Віктор В’ячеславович. «А чому не перевірили?» — кажуть у Любомлі. «А хто підписував акт вибору земельної ділянки, той і винен», — парирує директор. Працівник архітектури в районі не для преси заявив: «Усі винні». Мабуть, має рацію Оксана Левчук, яка потерпіла в результаті безвідповідальності та байдужості чиновників і спеціалістів, що «якби я була не простим учителем, а відомим посадовцем чи грошовитою людиною, то цього б не трапилося».
На фото: І як звести дім на сажавці глибиною 2 метри?
