НЕ ВСЕ ТЕ МОЛОКО, ЩО БІЛЕ

Про якість багатьох нинішніх продуктів уже розповідають анекдоти. Найчастіше йдеться про нікудишню ковбасу, про молочні продукти — трохи менше. Проте не все те молоко, що біле. Якось, купуючи його для дітей, не знайшов випробуваної марки, а оскільки було дуже треба, то купив перше-ліпше. Але щойно менша донька випила того молока, як її щоки взялися нездоровим рум’янцем. Звісно, навіть один такий випадок змушує добре придивлятися до продукції


Сергій НАУМУК,
редактор відділу сільського життя газети
«Волинь-нова»

Бо переробні підприємства, на жаль, найбільше дбають про свою кишеню, а не про споживача та власний імідж. Тому й не дивно, що йдуть на різні хитрощі. Чи не найпоширенішою серед них є використання технічних умов замість держстандартів. Якщо перші дозволяють виготовляти продукцію за вимогами підприємства, які воно встановило саме для себе, то другі чітко регламентують процес виробництва та склад сировини.
Якось пройшовся супермаркетом і роздивився молоко, що там продавали. Майже все було вироблене за техумовами і тільки один виробник вказав, що його продукція відповідає держстандартам. Звісно, було приємно, що ним виявилося саме волинське сільгосппідприємство імені Шевченка Горохівського району, яке постачає на ринок молокопродукти під торговою маркою «УгринівМолоко».
Це господарство єдине в області має статус спеціальної зони з виробництва сировини для дитячого та дієтичного харчування. Його кінцева продукція завжди відмінної якості — чи йдеться про молоко, чи про кефір, чи про сметану. Проблема в іншому: продукт хороший, але просувати його на ринок нелегко. Попри численні заклики чиновників закуповувати харчі для бюджетних закладів у власних виробників, часто реальність від цього далека. Замість споживати натуральне молоко, діти п’ють колотуху з різних складників, які не мають нічого спільного з натурпродуктом. І це при тому, що якість угринівського засвідчила завідувач кафедри технології молока та молочних продуктів Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького, доктор сільськогосподарських наук, професор Орися Цісарик. Вона навіть порівняла його з найкращими зразками зарубіжної продукції.
На жаль, наша торговельна система влаштована так, що інтереси споживача далеко не на першому місці. За вхід продукції у мережу супермаркетів, за місце на вітрині, за кращу полицю — за все треба платити. Звісно, це не по кишені дрібним виробникам, а лише великим корпораціям. Тому далеко не у всіх крамницях можна знайти угринівську торгову марку.
Не дивно, що лучани охоче купують його на фермерських ринках. Адже там можна бути впевненим, що береш натуральне. Особливо, якщо йдеться про ринок біля РАЦСу: фермери та одноосібники торгують там уже не перший рік. Пробують продавати в обласному центрі власну продукцію й інші одноосібники. Скажімо, Олександр Махновець з Четвертні Маневицького району має постійне місце на вулицях Ветеранів та Чорновола.
Проте ці канали постачання молокопродуктів споживачеві аж ніяк не замінять класичних крамниць та супермаркетів. Тому без втручання держави тут не обійтися. Починати треба із законодавчих змін: розділити власне молочні та молоковмісні продукти. І жорстко контролювати дотримання закону. Але такі ініціативи традиційно не знаходять підтримки у народних депутатів. Законопроект, який передбачає поділ на молочні та молоковмісні продукти, майже рік лежить у Верховній Раді. Чи має він шанси стати законом та бути втіленим у життя, сказати важко. А поки що споживачам доводиться боротися з нечесними молокопереробниками власними силами: купувати продукцію на фермерських ринках або ж вишуковувати торгові марки на кшталт «УгринівМолоко».