ЖИТИ З ІМЕНЕМ КОБЗАРЯ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.99 € 32.34

ЖИТИ З ІМЕНЕМ КОБЗАРЯ

190 років тому березень подарував Україні генія, Пророка на всі часи, на всі віки — Тараса Григоровича Шевченка...

190 років тому березень подарував Україні генія, Пророка на всі часи, на всі віки — Тараса Григоровича Шевченка. Він випередив час, зумів побачити, відчути і виповісти у своїх поезіях не лише сучасне, у якому він жив, а й майбутнє, на багато років уперед.
Свою шану віддають люди Тарасу Шевченку у день його світлих іменин. Прийшли і лучани до пам’ятника Кобзарю, що піднявся навпроти Волинського держуніверситету імені Лесі Українки. До підніжжя пам’ятника поклали квіти представники владних структур області і міста, громадських організацій, освітяни, працівники культури, люди, у серцях яких щира, незрадлива любов до Шевченка.
Заступник голови облдержадміністрації Степан Родич мовив щире і проникливе слово про Тараса Шевченка, його поезію, яка кликала до боротьби за волю і свободу, про творчість, у якій жила любов до рідної України, до її народу, заклик до єднання.
Богдан Самохваленко, звертаючись до присутніх, передав щире вітання від одержимого Миколи Куделі, котрому Тарас Шевченко, його “Кобзар” допомогли вистояти, вижити у роки лихоліття, вийти живим з Луцької тюрми, повернутися на рідну Волинь із сталінських таборів. Микола Куделя через хворобу не зміг бути біля пам’ятника Тарасу Шевченку в день його іменин. Тож прислав вітання-звернення до людей, особливо до молоді, із закликом любити Україну, читати і перечитувати твори Великого Кобзаря, жити з його світлим іменем. Микола Павлович, знаний на Волині збирач Шевченкіани, удостоєний високої премії Фонду імені Шевченка, а премія його імені вручається краєзнавцям, дослідникам нашої історії.
Після урочистості біля пам’ятника Тарасу Шевченку в обласному музично-драматичному театрі відбувся літературно-мистецький вечір. У пролозі емоційно, хвилююче звучали безсмертні поезії Великого Кобзаря, уривок з п’єси, де перед присутніми постав молодий Шевченко і княгиня Варвара Репніна, жінка, яка його любила. Пролог вечора, режисуру якого майстерно вибудував директор театру Богдан Береза і в якому були задіяні заслужений артист України Микола Ярошенко, артисти Олександр Ярошенко, Катерина Шпак, лауреат всеукраїнських і міжнародних фестивалів і конкурсів Алла Опейда, став особливим ключем до емоційно наснаженого літературно-мистецького вечора.
Цьому сприяли виступи Волинського народного хору, капели бандуристів Волинського училища культури і мистецтв, квартету “Акорд”, хору інституту мистецтв Волинського держуніверситету імені Лесі Українки, камерного оркестру “Кантабіле”, лауреата Національної премії імені Т. Г. Шевченка народного артиста України Василя Зінкевича, народного артиста України Василя Чепелюка, заслужених артистів України Галини Кажан, Зої Комарук. Хвилюючим, проникливим було поетичне слово Василя Гея, Надії Гуменюк.
Завершився літературно-мистецький вечір піснею “Реве та стогне Дніпр широкий”, виконаною Волинським народним хором.
А учора, тобто 10 березня, біля пам’ятника Тарасу Шевченку, в день його пам’яті відбулася панахида, яку відслужили священики Свято-Троїцького собору у присутності семінаристів, лучан.
Урочистості з нагоди 190-ої річниці з дня народження Тараса Шевченка завершилися. І, треба сказати, викликали вони і піднесення, і водночас сумний настрій. Ми любимо наголошувати, що Луцьк стає студентським містом, що у нас уже, певно, більше десятка вузів різних рівнів акредитації. А чи багато було молоді біля пам’ятника Тарасу Шевченку у день його іменин, у залі театру? Тож чи можна сказати, що ми по-належному знаємо, цінуємо Тараса Шевченка?
Анастасія ФІЛАТЕНКО.