ЯК У РАТНЕВІ КЕРІВНИКИ КОРІВ ДОЇЛИ
Восьмого березня, у “жіночий” день, на фермах приватно-орендного сільгосппідприємства “Рать” Луцького району начальники клопоталися біля корів та телят — доїли, годували, поїли, прибирали...
Восьмого березня, у “жіночий” день, на фермах приватно-орендного сільгосппідприємства “Рать” Луцького району в усі закутки заглядало місцеве керівництво. І не з метою контролю за жінками, які там працюють, як це водиться в господарствах. Начальники клопоталися біля корів та телят — доїли, годували, поїли, прибирали. Усе було майже так, як в спектаклі “Фараони”, який вже, певне, всоте за післявоєнні роки показали по українському телебаченню. Тільки ось бригадиру тракторного підрозділу Анатолію Кравцю чи механіку по ремонту обладнання Василю Миронюку не треба було накривати голову хустиною та смикати за дійки корів. У “Раті” давно все механізовано: і доїння, і роздача кормів. Щоправда, напередодні керівники господарства проходили начебто стажування у доярок, консультувались, бо ж корови у Ратневі дають щодоби по 16—17 літрів молока — потрібен науковий підхід.
Згодом у головного зоотехніка Марії Завалей ми поцікавились, чи не можуть зіпсувати за один день стадо чоловіки (до речі, це 2400 голів ВРХ та 1200 — свиней). Марія Григорівна мовила: “А вони вже четвертий рік ось так занаряжені на свято. Начебто мають свої групи тварин. А про результати їхньої роботи ввечері директор сільгосппідприємства Віктор Анатолійович Шумський при всіх жінках доповідає. Хоч це наче й жартома, але ніхто не хоче осоромитися”.
Судячи з нашої перевірки (чи старанно трудяться керівники), все-таки головних спеціалістів більше тягне не до корів, а до більш доступної і простішої роботи. Так, біля телят клопоталися головний агроном Микола Романюк та головний бухгалтер Микола Самойлич, а ось доглядати свиней, де, до речі, треба було корм з мішків висипати в годівниці, схоже, охочих не знайшлося.
У підвожчика кормів, до речі, “афганця” Богдана Романюка, який доїв корів за дружину Зою, запитали, чим вона вдома у цей час займається. Отримали буквально таку відповідь: “Готується на баль”. Офіційно це називається за традицією “вогником”, куди було запрошено 150 жінок з різних сіл, які працюють у господарстві.
За столиками, на яких стояли напої і наїдки, приготовлені в своїй їдальні, сиділи, так би мовити, іменинниці, а їх обслуговували молоді хлопці. На сцені виконував класичні мелодії камерний оркестр обласної філармонії під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Товія Рівця, співали заслужена артистка Зоя Комарук, артисти Ірина Малашевська, Сергій Бень. І навіть жінки споживали вино “Кагор”, яке, якщо вірити рекомендаціям на пляшках, належало пити під класичну музику. Словом, як то кажуть, усе відбувалося, наче в кращих домах Європи. Подарунки вручав директор приватно-орендного підприємства Віктор Шумський.
Напевне, Віктору Шумському куди простіше було б до Дня 8 Березня підписати відомість на премії, аніж мати мороку з подарунками. Проте Віктор Анатолійович щорічно бере на себе всі клопоти і навіть їде у Хмельницький на базар, де й особисто їх підбирає. А оскільки директор — селянський син, колись в юності і корів доїв, і підвозив корми, то добре знає, який смак у жіноцтва. Це, звичайно, яскраві квітчасті різнокольорові хустки. А щоб не було якихось образ, то Віктор Анатолійович вирішив, що всім — і пенсіонеркам (їх 360), і тим, хто ще працює, подарувати однакові набори — з вітальною листівкою, рушником і хусткою. Нині в господарство входять кілька сіл, тож на подарунки для жіноцтва було виділено 16 тисяч гривень. Якщо врахувати кошти, спрямовані на підготовку “вогника”, то, як жартували, свято “потягнуло” на “Жигулі”.
“Рать” може собі дозволити таку, як на нинішні часи, розкіш. Досить сказати, що фонд оплати праці декілька років тому становив 164 тисячі гривень, а торік — один мільйон 260 тисяч гривень. Усі ми знаємо, як нарікають керівники на збитки від продажу молока, а в Ратневі воно дає основні прибутки — щодня продають понад сім тонн молока. Навіть при приписках за радянської влади таких надоїв — майже сім тисяч кілограмів за рік від корови — не мали на Волині. У Віктора Шумського це стало реальністю. Недаремно мешканці сусідніх сіл просять взяти їх під свою опіку. У Коршеві, яке торік приєднали до господарства, доїли по півтора літра молока, тепер — по десять, зарплата там сягає 400 гривень.
На “вогнику” Віктора Шумського називали “опорою усіх жінок”. Віктор Анатолійович перед святом не забув навіть єдину жінку з Гіркої Полонки, яка знаходиться в інтернаті в Торчині, і закупив продукти не тільки для неї. Про його людяність — милосердне ставлення до сиріт, пенсіонерів — у селі розповідають зворушливі історії. Хай буде їх більше!
А після 21-ої години, коли на вечірку заглянули “робітники” з ферми, Віктор Шумський підбив підсумки їхньої роботи: хто і де допустив мінус по надоях. Було багато жартів і теплих слів на адресу жінок. Як сказав наступного дня по телефону Віктор Анатолійович, всі чоловіки прибули на роботу, голови в них тверезі, травмованих немає.
Ми не раз запитували у господарів: це забава чи свято з шаною до людей? Думається, що це те і друге, принаймні, жінки в Ратневі з великим нетерпінням очікують цього свята.
Олександр НАГОРНИЙ.
